таких «мандрівників» налічується понад 50 штук. Важать вони приблизно тонн по десять кожний, але досить спритно чимчикують угору схилами, періодично зупиняючись «перепочити». За годину вони можуть таким чином проповзти до трьох метрів (!), залишивши позаду себе проорану борозну. Місцеві жителі говорять, що колись дивне каміння спокійнісінько лежало біля підніжжя гір і нападами любові до мандрів не страждало. Але після того, як над валунами завис якийсь НЛО, вони дружно зрушили з місця й подряпалися нагору. Нині «альпіністи» перебувають на висоті понад шість кілометрів від місця свого старту…
Містики впевнені: у блукаючому камінні живуть потойбічні істоти. Такий легендарний релікт є, наприклад, у графстві Ессекс (Англія). Під ним начебто споконвіку живе злий дух. Коли бульдозер вивернув гранітний валун з усталеного місця, на церковній дзвіниці (порожній і зачиненій, між іншим!) самі собою почали дзвонити дзвони, а сільськогосподарське знаряддя та важкі стовпи відкрили в собі здібності до польотів… Лише тоді, коли загадковий камінь з певними ритуалами повернули на місце, незрозумілі явища припинилися.
Звичайно, що, розповідаючи про мандрівне каміння, не можна не згадати «мандрівників» зі штату Каліфорнія. Там, у національному заповіднику «Долина Смерті», який розташувався на дні висохлого озера Рестрейк, зібралася велика компанія валунів, що полюбляють «гуляти». Рух різного за розміром каміння – від невеличкого кругляка до велетня вагою в півтонни – справляє разюче враження. «Мандрівники» рухаються по величезному, рівному як стіл мертвому глинистому плато, що вважається найспекотнішим місцем на планеті. Валуни рухаються неспішно, іноді «виписуючи» великі зигзаги. За один «перехід» вони можуть долати десятки метрів, залишаючи на піску помітні сліди. При цьому, каміння не крутиться, не перекочується, а повзе по поверхні, ніби його хтось тягне. Цікаво, що помітити момент, коли такий «мандрівник» вирушить у чергову подорож, поки що нікому не вдавалося. Якщо стояти поряд з валуном, він буде сумирно лежати на місці, але варто відійти трохи вбік, і каменюка «прямує» в одній їй відомих справах… «Мандрівники» Долини Смерті можуть долати до півметра за годину! Отже, вони є справжніми спринтерами серед своїх неспокійних родичів.
Валуни із зони Великого каньйону також мандрують, «намотуючи круги» та перемахуючи все довкілля. Через надміру активне каміння у Великому каньйоні немає практично ніякої рослинності.
Спеціалісти вважають найбільш вірогідною причиною пересування валунів вплив дощу та вітру: глиниста поверхня грунту від води стає слизькою, а сильний вітер пересуває по ній валуни. Але як бути з Долиною Смерті?! Звинуватити це пекло в наявності опадів не зможе найзатятий оптиміст… До того ж багатотонні «мандрівники» частіше за все просуваються проти вітру. Одна з груп науковців спробувала провести експеримент, що перевірив би «дощову версію». Зрушити невеликий камінь з місця не змогла навіть уся група дослідників
