куди, залишивши на місці оплавлені машини? Не більш вірогідними є заяви про те, що частина подорожніх при зустрічі з блукаючими вогнями збожеволіли або впали у стан важкого шоку. Слухаючи такі історії, здається, ніби тебе знайомлять зі сценарієм чергового голлівудського фільму жахів…
У книзі Ю. М. Брюске «Вогні Марфи» надруковано досить-таки цікаву історію зустрічі з НЛО. Глорія Родрігес у 1981 році перебувала на пункті спостережень у Мітчелл Флетс. Жінка розповіла, що на її очах з неба спустилася «яскрава зірка». Вона поспішала… «на рандеву» з блукаючим вогнем Марфи. «Зустріч на вищому рівні» супроводжувалася такою ілюмінацією, що спостерігачка, яка поспішила до авто, на деякий час майже осліпла. Цікаво, що вона так і не змогла завести мотор машини, поки вогні не відлетіли. Уфологи одразу ж висунули теорію, згідно з якою в місцевих горах схована база літаючих тарілок…
У США вогні Марфи – не єдині представники таємничого племені «примар». Так, протягом тривалого часу лякають подорожніх та місцевих жителів вогні Коричневої гори, вогні Мако (Північна Кароліна), загадкові «кулі» з Хорнет (штат Міссурі).
Звичайно, фізики неодноразово намагалися пояснити природу блукаючих вогнів. Останнім часом вони почали широко використовувати електронне обладнання для виміру сигналів, радіочастот, електромагнітних полів – тобто всього, що супроводжує появу «примар». Спеціалісти сподіваються, що вони зможуть провести паралель між активністю загадкових вогнів та сонячною активністю й полем Землі. До речі, над цим феноменом б’ються навіть найзапекліші скептики, оскільки, один раз зустрівшись з «примарами», розумієш: їх не можна сплутати з якимсь вогнем, створеним людиною… Але оптимізму у авторів експериментів небагато. Поки що справа не зрушила з мертвої точки, тож мимохіть починаєш згадувати слова мешканців Марфи: «Шукати джерело вогнів – те саме, що намагатися схопити веселку…»
У Великій Британії, яку часто називають країною загадкового світла, справи в його вивченні також далеко не пішли. Документальні описи нічних вогняних куль велися ще з часів Шекспіра! Деякі англійські «примари» дістали навіть імена: «Джек Офанарілий», «Тілесне світло», «Тілесна свічка» тощо. Місцеві жителі з давнини вважають блукаючі вогні підступами відьом. «Нечисті» кулі часто називають також блукаючими душами вбитих злодіїв.
Англійці впевнені: призначення «примар» – затягати людину в болото чи в інше небезпечне місце. Блукаючі вогні, слід сказати, відшкодовують вороже налаштованим людям сторицею, виказуючи, на відміну від своїх австралійських та американських «родичів», відверту недоброзичливість до місцевих жителів і дослідників.
Серед англійців найпопулярнішими теоріями щодо походження «примар» є гіпотези про гниляки, що фосфоресціюють, та гриби або про особливі бактерії на крилах сов. Пальму першості по примітивізму впевнено тримають прихильники ідеї, згідно з якою блукаючі вогні –
