вступив із кимось у змову або пов’язаний будь-якою клятвою чи закляттям, то мені, який порушив це, і тому, хто мені належить, хай буде найкраще, а тому, хто дотримується, – протилежне.
Якщо я довідаюсь про якусь змову, що існує або зароджується, я доведу про це до відома службових осіб.
Хліб, який звозиться з рівнини, я не буду ні продавати, ні вивозити з рівнини в будь-яке інше місце, а тільки в Херсонес…»
У 179 р. до н.е. Херсонес Таврійський уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком І про дружбу. В середині ІІ ст. до н. е. держава херсонеситів опинилася в залежності від Скіфського царства. У боротьбі проти скіфів Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата VІ Євпатора. Під час походів понтійського полководця Діофанта в 110–108 рр. до н.е. Херсонес було звільнено від влади скіфів. Але держава херсонеситів потрапила під зверхність Понто-Боспорської держави, якої позбулася за допомогою Риму лише після загибелі царів Мітрідата V і Фарнака ІІ. У другій половині І ст. н.е. в місті було розміщено римський гарнізон, а міську гавань зайняла ескадра римського флоту. Неподалік від Херсонеса, в Хараксі, римляни побудували фортецю. Звідти вони здійснювали рейди в гори Таврики проти таврів. Таври зберігали родо-племінний лад. Вони мали звичай приносити в жертву своїй богині Діві мореходів, що зазнавали корабельних аварій під час штормів біля берегів гірської Таврики. Римляни поступово винищили цих «дикунів».
Руїни Херсонеса
У третій чверті ІІІ ст. н.е. з Херсонеса та його володінь були виведені римські війська, більша частина хори була втрачена, але херсонесити зберігали вірність Імперії.
Виникнення християнства
За часів імператорів Октавіана Августа (31 р. до н.е. -14 р. н.е.) та Тіберія (14–37 рр. н.е.) в римській провінції Іудея на Близькому Сході виникла релігія, яка потім стала світовою, – християнство. Частина іудеїв визнала пророка Йошуа га-Ноцрі (Ісуса Назареянина, Ісуса з місту Назарет в області Галілея) Мессією (давно очікуваним царем-Спасителем, помазаником, грецькою мовою-Христом). В 33 році за рішенням Синедріону (ради іудейських жерців на чолі з першосвящениками Анною і Каіафою) та римського прокуратора (намісника) Іудеї Понтія Пілата він був розп’ятий в Ієрусалимі (столиці Іудеї) як заколотник. Послідовники Йошуа-Ісуса вірили, що він воскрес і, як Син Божий, вознісся на небо, але обов’язково повернеться, щоб судити під час Страшного суду перед кінцем світу душі людей живих та померлих. Згідно з вченням Христа, шлях до спасіння – це шлях милосердя та всесвітньої любові. Його учні-апостоли проповідували вчення любові в єврейських громадах Римської імперії. Апостол Павло звернувся в своїх проповідях не тільки до євреїв, але й до еллінів, римлян і варварів, завдяки чому християнство вийшло за межі національної (єврейської) монотеїстичної (однобожої) релігії – іудаїзму. Промови Христа, розповіді про його діяння та мандри апостолів, а також листи апостолів були зібрані й записані грецькою мовою (койне). Вони стали Новим Заповітом Біблії (Старий Заповіт Біблії – священна
