зберігала римські традиції. Посаду імператора (згодом – василевса) займала людина, яку підтримували армія, синкліт (сенат) та народ Константинополя. Східна Римська імперія проіснувала майже на тисячу років довше, ніж Західна імперія. Але внутрішня криза все-таки зруйнувала Західну Римську імперію.
У 476 р. головнокомандувач римської армії, яка вже складалася тільки з варварів-найманців, скір або руг за походженням, Одоакр позбавив влади останнього західноримського імператора Ромула Августула (31 жовтня 375 р. -5 вересня 476 р.). Залишився тільки один імператор – на Сході (Зенон/Зінон, 474–475, 476–491 рр.). У лютому 493 р. остготи, які оселилися в Подунав’ї, на чолі з королем Теодоріхом (Теодеріхом, 475–526 рр.) з роду Амалів захопили Італію (Одоакр був убитий) та перенесли в Равенну центр свого королівства.
Початок історії середніх віків
З 476 р. ведеться відлік історії середніх віків – «середніх» між Давниною та Новим часом.
За часів імператорів Анастасія (491–518 рр.) та Юстина І (518–527 рр.) на Східну імперію все частіше почали нападати слов’яни. Новий підйом Римська (Ромейська) держава пережила в роки правління імператора Юстиніана І (527–565 рр.). За наказом Юстиніана І відбулася кодифікація римського права. У 532–537 рр. в Константинополі був побудований головний християнський храм імперії – храм Святої Софії-Мудрості. Але в 529 р. була закрита афінська Академія – останній оплот античної культури та освіченості. Війська Юстиніана І стримували наступ слов’ян і персів на кордони Східної Римської імперії. Ромеї встановили контроль над узбережжям Таврики від Херсону (Херсонесу Таврійського) до Боспору (Пантікапею). Центром імперських володінь в Криму став Херсон. Хоча кримські готи визнали владу імператорів, ще за часів Зенона укріплення міста були посилені. Яскравим прикладом фортифікаційного будівництва того часу є кругла вежа імператора Зенона (488 р., діаметр її-23 м). Важливого значення серед ромейських опорних пунктів в Тавриці набула заснована приблизно у 212 р. н.е., за часів боспорського царя Рескупоріда ІІІ (210–226 рр.), місто-фортеця, відома пізніше під назвою Сугдая (Сугдайа, Солдая, Сурож, Судак). Ця назва, можливо, походить від імені іраномовного середньоазійського народу согдів, які заснували у VI ст. торговельну колонію в місті.
Вже наприкінці правління Юстиніана І імперія зазнала сильних ударів з боку слов’ян, персів, тюрків та їхніх родичів – аварів-обрів. У VI ст. в Центральній Азії утворилася держава стародавніх тюрків (тюркютів) на чолі з родом Ашина – Тюркський каганат. Тюрки підкорили степи від кордонів Китаю до Чорного моря. В 565 р. вони захопили майже всі кримські володіння Східної Римської імперії, крім Херсону. Лише у 581 р. ромеї-візантійці повернули собі ці землі. У 588 р. Тюркська держава розділилася на Східний та Західний каганати. Після розпаду Західнотюркського каганату в степах від Волги та Каспію до Дніпра та Чорного моря залишилися панувати тюркомовні хозари та протоболгари (булгари).
За часів Юстиніана l Римська імперія
