знайдені в Болгарії: а – преславський напис близько 893 р., глаголичній (перший рядок) і кирилівський (два наступні рядки); б – добруджанський кирилівський напис 943 р.
Візантійські, арабські, перські, вірменські автори називають найбільшими містами каганату Беленджер, першу столицю Семендер (на території сучасного Дагестану), Таматарху (стародавню Фанагорію на Таманському півострові, Тмутаракань), столицю Ітіль/Атіль/Атель (на річці Ітіль/Атіль/Атель). В кримських володіннях хозарів найзначнішими містами були Сугдайя (Судак), Поссідіма (городище на плато Тепсень в Коктебелі). Більшість жителів хозарської частини Таврики, завдяки діяльності Святого Стефана, єпископа Сугдаї (729 – після 741 рр.), святих братів-просвітителів Костянтина-Кирила (826–869 рр.) та Мефодія (820–885 рр.), прийняла християнство. Археологами досліджені пам’ятки салтово-маяцької культури, залишені мешканцями Хозарської держави (хозарами, булгарами, савірами, аланами, слов’янами та ін.). Дуже важливими є пам’ятки басейну Дону та Сіверського Дінця (Дону сіверян) – Салтівське, Маяцьке, Цимлянське городища. Більшість вчених вважає, що головне місто хозарів було розташоване на Волзі. Але є гіпотеза, прибічники якої спираються на роботи візантійського автора Феофана Сповідника (бл. 760–818 рр.), що ріка Ітіль-Атель впадає в Меотіду – Азовське море. Можливо, Ітіль-Атель – це не Волга, а Дон. Тоді столицю каганату – місто Ітіль-Атель – треба шукати в Подоннні. Центр Хозарської держави міг переміститися в басейн Дону після розпаду Великої Болгарії. В Подонні та басейні Сіверського Дінця сконцентрована найбільша кількість пам’яток салтово-маяцької культури.
Візантійська імперія то вступала в союзи з Хозарським каганатом, то воювала з ним. Наприклад, у 695 р. в Херсон (Херсонес Таврійський) був засланий василевс Юстиніан ІІ (685–695, 705–711 рр.), скинутий з престолу. Він почав інтригувати, щоб повернути владу. Коли херсоніти повідомили константинопольський уряд про інтриги Юстиніана, він втік у володіння хозарів, у Фанагорію. Каган видав заміж за нього свою доньку. Потім Юстиніан ІІ перебрався в Дунайську Болгарію. За допомогою хана Тервеля (700–719/721 рр.) у 705 р. він захопив Константинополь та трон василевсів. Свого маленького сина від хозарської принцеси – Тіверія Юстиніан ІІ зробив своїм співправителем. Хан Тервель отримав титул кесаря (цезаря). Херсон не визнав владу Юстиніана та віддався під покровительство хозарського кагана. У 710 р. Юстиніан ІІ розпочав війну з хозарами та херсонітами, під час якої Херсон був зруйнований, а багато його мешканців загинуло. Але херсоніти швидко відбудували своє місто. Херсон став центром нового повстання проти василевса Юстиніана. Повстання очолив знатний вірмен Вардан-Філіппік. Херсоніти проголосили його імператором-василевсом. Хозари надали допомогу новому імператору. Армія Юстиніана ІІ перейшла на бік Вардана-Філіппіка. У 711 р. військо імператора Вардана-Філіппіка (711–713 рр.) увійшло до Константинополя. Імператор Юстиніан ІІ та його син Тіверій були страчені.
Візантія та Хозарія спільно боролися з агресією арабів у першій
