Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця. Олександр Ільченко

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця - Олександр Ільченко страница 18

Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця - Олександр Ільченко Історія України в романах

Скачать книгу

за щастя мали зустріти його, бувши при надії сповити синка;

      бо ж воював Козак Мамай супроти горя людського і в найскрутніші для простого люду українського хвилини завше з'являвся саме там, де були потрібні його любов чи ненависть, його дотепність або мудрість, його відвага чи його доброта, де були потрібні його рада чи помога, – отож і поява Козака Мамая йшла завжди опліч із лихом або перестерігала про близьку біду…

      От чому люди в Пампущинім таборі, впізнавши Козака, стривожено загомоніли, зашамотіли та зразу й заніміли, бо ще ж не відали ні про яке нове лихо, котре на них чигало десь поблизу.

      Похолонуло в пузі і в пана обозного, коли й він збагнув нарешті, хто ж оце виник перед ним так невбачай посеред степу, – бо знав же пан Купа, що Мамай – недобрий проти панства чародійник і що ані ворогувати з ним, ні накладати з тим лукавим химородником не приведи господь… Крім того ж, якось долинула до пана Купи втішна чутка, буцімто Козака Мамая недавнечко спіймав і стратив гетьман Однокрил, і тому несподівана поява Козакова ще прикріше вразила обозного, немовби Козак воскрес із мертвих, хоч умирати й не збирався, як завжди.

      От чому, кінець кінцем збагнувши, що перед ним представ Козак Мамай, пан Купа спитав необачно:

      – Чи не з того світу, Козаче?

      – З того світу, – відповів Мамай таким звичайним робом, що Пампушка аж відсахнувся, мов од нечистої сили.

      І спробував пожартувати:

      – Що ж там наші батьки поробляють?

      – А що ж! – лихо блимнувши прискаленим оком, відповів Мамай. – Панам же скрізь добре: сидять собі в казанах, а мужик, бідолаха, рубає дрова та під ними й палить, рубає та палить… Така, як бачиш, дяка вам від Бога за все ваше куріння, поклоніння, ладан і свічки… – І стиха засміявся і сказав: – Ти ось мені й не відповів: про що ж ти Бога молиш, пане Купо? Чого з тим ладаном лабузнишся до Вседержителя? Чого? Скажи!

      Та й що він міг сказати, пан полковий обозний, оцьому хитрюзі козарлюзі?!

      24

      Що міг сказати?

      Чи те, що вже знов спалахнула на Вкраїні ганебна війна, почата Однокрилом, гетьманом-кривоприсяжцем Гордієм Пихатим, колишнім полюбовником дружини обозного, пані Роксолани, – війна, про яку ці люди круг нього ще, видно, й не знають?

      А чи те, що він вирішив скористатися з цієї війни задля власної вигоди?

      Чи, може, те, що він оце їде шукати скарби, зариті ще заходом покійного гетьмана-визволителя десь там, у місті Мирославі, де пан Купа мав честь бути полковим обозним?

      А чи те, що сподівається Пампушка-Купа з тими незліченними скарбами повалити в лиху годину війни кривоприсяжця Однокрила (скуби чорта, поки він линяє!), захопити гетьманську булаву, щоб таким же розбійником і гасителем духу народного запанувати над пошарпаною Україною?

      Чи, може, те, що вирішив обозний задля цього достойного діла всіх одурити?

      Одурити й нинішнього гетьмана, який, несподівано вдаривши, вже десь суне супроти Москви, порушивши угоду Переяславської ради…

      Одурити

Скачать книгу