відчинилися, збиваючи дівчину з ніг. Її відкинуло аж до стіни. У вухах гуло. Вона перекотилася на живіт і стала на коліна.
Притиснувшись до стіни, Джейс рився у кишені зі здивованим обличчям. Навислий над ним чоловік нагадував велетня з казки: величезний, наче дуб, а в гігантській смертельно-білій руці – сокира з широким лезом. Його засмальцьоване тіло було загорнуте в рвані ганчірки, а липке волосся на голові нагадувало суцільний заплутаний клубок. Від нього смерділо отруйним потом та гнилою плоттю. Клері була рада, що не бачила його обличчя, їй і огидної спини було досить.
В руці Джейса блиснуло лезо Серафимів. Він здійняв його над собою з криком «Сансаві!»
Лезо вистрілило з жезла. Клері згадалися старі фільми, де всередині тростини були приховані багнети, що вискакували від натискання на кнопку. Але такого леза вона ніколи раніше не бачила: прозоре, мов скло, з руків’ям, що світилося, хитро загострене, завдовжки десь до Джейсового ліктя. Він всадив лезо у велетня. Той похитнувся та загарчав.
Джейс обернувся і побіг до Клері. Він схопив дівчину за руку, звівши її на ноги, і, штовхнувши перед собою, побіг коридором. Вона чула, як створіння переслідувало їх. Його кроки звучали, як свинцеві гирі, що падали на підлогу, але рухався монстр швидко.
Вони пробігли через вестибюль і вискочили на сходовий майданчик. Джейс повернувся і захлопнув вхідні двері. Клері почула клацання автоматичного замка і затамувала подих. Петлі дверей захиталися від потужних ударів, що лунали зсередини квартири. Клері позадкувала до сходів. Джейс глянув на неї. Його очі сяяли від дикого збудження.
– Спускайся! Виходь з…
Ще один удар – і двері злетіли з петель. Вони збили б Джейса з ніг, якби він блискавично не відскочив. Раптом юнак опинився на верхній сходинці. Лезо горіло в його руці, як летюча зірка.
Клері бачила, що Джейс дивився на неї і щось кричав, але вона не чула його через рев гігантської істоти, яка кинулася від дверей просто на нього. Дівчина притислася до стіни. Коли монстр промчав повз, її огорнуло гарячою хвилею смороду. Розсікаючи повітря, його сокира полетіла в голову Джейса. Юнак пригнувся – і вона глибоко ввігналася в перила.
Джейс розсміявся. Сміх, здавалося, розлютив велетня. Він рвонув до Джейса, розмахуючи своїми величезними кулаками. Джейс замахнувся лезом Серафимів і ввігнав його по саме руків’я в плече гіганта. Якусь мить велет стояв похитуючись. Потім він рвонувся вперед з витягнутими руками. Джейс швидко відступив убік, але не встиг викрутитися. Величезні кулаки схопили його, гігант захитався і впав, тягнучи Джейса за собою. Юнак скрикнув, почулися важкі удари, тріск, а потім тиша.
Клері зірвалася на ноги і помчала вниз сходами. Простягнувшись біля нижньої сходинки, Джейс лежав на своїй неприродно зігнутій руці. В його ногах розпростерся велет, руків’я Джейсового ножа стирчало з його плеча. Він був ще живий, але вже ледь ворушився, з рота витікала кривава піна. Тепер Клері побачила його обличчя: смертельно-біла пергаментна шкіра, вкрита чорним мереживом жахливих шрамів, що майже стерли його
