style="font-size:15px;"> – Кілька чого? – перепитала Клері.
– Кілька Зречених, – відповіла Доротея з такою радістю, що, на думку Клері, зовсім не відповідала ситуації. Вона озирнулася довкола. – Ну й наробили ви безладу! А прибрати за собою й не планували? Як завжди.
– Але ж ви приземлена, – продовжив Джейс, нарешті завершивши речення.
– Як спостережливо, – пробурчала Доротея, блиснувши очима. – Ти зламав усі стандарти Конклаву.
Здивування на обличчі Джейса згасло, змінившись гнівом.
– Ви знаєте про Конклав? – він вимагав пояснень. – Ви знали про нього й про те, що в цьому будинку був Зречений, але не повідомили їм? Саме існування Зречених є злочином проти Завіту…
– Ні Конклав, ні Завіт нічим мені не допомагали, – сказала пані Доротея, сердито блискаючи очима. – Я їм нічого не винна. – На мить її скрипуча нью-йоркська вимова зникла, змінившись якоюсь іншою, грубішою, з більш вираженим акцентом, який Клері не впізнавала.
– Джейсе, припини, – попросила Клері. Вона повернулася до мадам Доротеї.
– Якщо ви знаєте про Конклав та Зречених, то, можливо, вам відомо, що сталося з моєю мамою?
Доротея заперечно похитала головою, її сережки загойдалися. На обличчі промайнула жалість.
– Моя тобі порада, – відказала вона, – забудь про свою матір. Вона зникла.
Підлога під ногами Клері захиталася.
– Ви маєте на увазі, що вона – мертва?
– Ні, – вимовила Доротея неохоче. – Я впевнена, що вона жива. Поки що.
– То я маю знайти її, – сказала Клері.
Світ перестав хитатися. Джейс стояв позаду, притримуючи рукою її лікоть, немовби обнімаючи, та вона навіть не помітила.
– Ви розумієте? Я мушу знайти її до того…
Мадам Доротея зупинила її, виставивши руку.
– Я не хочу встрягати в справи Мисливців за тінями.
– Але ви знали мою матір. Вона була вашою сусід…
– Це офіційне розслідування Конклаву, – обірвав її Джейс. – Я завжди можу повернутися з Безмовними Братами.
– Заради… – Доротея глянула на двері, потім на Джейса і Клері. – Я думаю, ви могли б зайти, – зітхнула вона нарешті. – Розкажу, що мені відомо. – Вона попрямувала до дверей, але потім зупинилася на порозі й сердито глянула на них. – Але якщо ви скажете комусь, що я допомогла вам, то прокинетесь завтра зі зміями замість волосся і зайвою парою рук.
– Додаткова пара рук завжди стане в пригоді, – сказав Джейс. – Зручно у бою.
– Ні, якщо вони ростуть із твоєї… – Доротея перервалася та єхидно посміхнулася йому, – …шиї.
– Ой-ой, – посумирнішав Джейс.
– От-от, Джейсе Вейленде, – Доротея увійшла в квартиру, її багряний намет розвівався довкола неї, як недоладний стяг.
Клері глянула на Джейса.
– Вейленд?
– Це моє прізвище, – Джейс виглядав приголомшеним. – Не
