дідусь: «Зруйнуйте давній храм!..»-
Звели новий, фортецю й кілька брам…
Сказав юнак: «Врятуємо руїни!..» -
Відкрите місто ворогу й вітрам!..
«Ознака істини – звичайна простота», -
друг написав мені в кінці листа.
Продовжую я вчитися у майстра,
хоча прожиті у трудах такі літа!..
Скупий багач бідніший бідняка,
в якого щедра на добро рука:
він прийде до сусіда позичати,
бо той дав жебракові п’ятака…
Всевишній наш Суддя! Ці докори – за діло:
не знаю днини я, щоб серце не боліло!
Ночами сльози ллю все через нього я -
коли болить душа, чому страждає тіло?…
Якщо не за юрбою, куди іти Тахіру?
А разом із журбою куди іти Тахіру?
Хтось каже: Небеса щедріші від землі…
Тож Слово за Тобою, куди іти Тахіру.
Мені шепоче ніч, гонець моєї долі:
«У тебе в серці знов невиліковні болі.
Ти зайвий на землі, як попит на добро:
алмаз в душі твоїй не вартий дрібки солі!..»
Ти завше відрізняв шкідливе і корисне?
Чи ждав, коли життя лещатами затисне?
Мо’, тайна Всесвіту розкрилася тобі
чи знав, що друг подасть із ліками трутизни?
Не в мріях чи вві сні, а тільки наяву
прийди хоча б на мить, спитай, як я живу…
Троянди запашні ти заплела у коси,
а я від розпачу волосся сиве рву!..
Я соколом кружляв над квітником вдовиці.
Мене мисливець збив – зраділи люди ниці.
На ловлю я летів, не дивлячись довкіл,
тож Господу хвала, що не сміються птиці!..
Я сильним і сміливим був. Кажу не всує!
Але, на жаль, не знав, що смерть й мене чатує.
Так був той час, коли стрільця боявся лев,
а нині лев страшний і той, хто смерть готує.
Ти ароматна так, немов квітучий сад.
І хоч твоя любов дурманить, мовби чад,
не обійди на цвинтарі мою могилу:
я оживу, коли вдихну твій аромат.
Ти – краща від троянд в своєму квітнику,
а я щодня бреду в пустелі по піску.
Але, де б я не був, міраж іде за мною:
вуста твої кохані, дорожчі за ріку.
Вселенський біль в душі, на радість ворогам.
Скорботу всіх людей узяв я в душу сам.
Всім страдникам напій знаходять від печалі,
коли ж страждаю я, страждання – мій бальзам!..
За приклад не бери бездумного глупця:
за витівки дівиць не потривож Творця!
На віру попит є, і на безвір’я також,
тож вибери товар, що буде до лиця.
Не
