Вертеп Всевишнього. Віктор Гриценко
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Вертеп Всевишнього - Віктор Гриценко страница 6
Аллах акбар, і Він розсудить мудро спір…
Коли б всезнайком став, як деві, хитрий біс,
то доля не була б за тайною завіс,
зарані знав би я, коли біда чатує -
не бачив би ніхто моїх гарячих сліз.
У морі слів є сокровенна суть -
її нам мудрі люди принесуть.
Про Всесвіт думаю – одні лиш тайни,
відклав розгадку їхню на майбуть.
Терзаюся роки в земній юдолі
і суть людей взнаю, хоча й поволі:
знітившись, бороду куйовдять всі,
або скриплять зубами у неволі.
До мудрих вчителів ходили ми колись.
Їх мудрістю, здалось, ми підкорили вись.
Та лиш в кінці життя ми істину збагнули:
із праху ми! Як пил, до хмари піднеслись.
Є люди, звиклі братися за меч:
їм не життя, коли без ворожнеч!..
Горбатих, кажуть, виправить могила,
а ці життям ганьблять своїх предтеч…
Хвалько стає донощиком мулли.
Зберіг ти тайну – гідний похвали!
Вона – слуга, допоки таємниця,
розкажеш всім – зазнаєш кабали…
Твої злодійства – тавра чи печаті,
а ти в Аллаха просиш благодаті.
Надієшся даремно ти, повір:
посіяв зло – його ти маєш жати!..
Мій друг у недруга мого вже гість…
Як не мудруй, та це погана вість.
Не їм я цукру – раптом там отрута?
Боюся мухи – з коброю щось їсть!..
Позичив недруг погляд у гадюк,
а в пазусі – достатньо каменюк.
Поглянув би на мене, як на друга,
я посміхнувся б також без принук.
Ти добре знаєш – буде каяття,
але чи буде час для вороття?
Трудись, щоб добрий слід в житті лишити,
щоб грішним не було твоє життя.
За істиною йди – і знайдеш путь вперед,
а зваби всі свої спали, мов очерет.
Коли захочеш людям істину сказати,
то не шукай найвищий в місті мінарет.
Від сивини в очах стає вже біло,
тож поспішай узятися за діло,
бо як в житті тобі сягти вершин,
як стануть немічні душа і тіло?
Як дошка шахова, лежить земля,
на шиях у фігур – Судьби петля.
У небуття пішли і пішаки, і ферзі…
І ми зіграєм в шахи опісля.
Коли не п’єш вино, щодня ти чуєш сміх.
А питимеш щодня – всі визнають за гріх.
Мудрець, бродяга й шах все ж не страшаться суду!
Ти не із них? Не пий! Віддай мені свій міх…
Недоля, корчмарю, готує нам розлуку: