й похвальбою,
в ній – гордий падишах, народжений рабою.
Добродію, міцній, візьми у злого сили -
не знатимуть біди всі люди до могили!
Для істини коли б знайшовся в світі трон,
ми щиро й від душі всі Господа б хвалили.
Як сріблу не скоривсь і не піддався злату,
то вірний, друже, ти законам шаріату.
Зніми халат оцей, веретище візьми -
лиш так ти збережеш над серцем царську владу.
Ти друга не тривож і не молись до неба,
коли прийшла в твій дім негадано халепа.
Кріпися у біді, не клич зітхати нас,
а вистраждай все сам – достойно, як і треба.
Приманку Бог поклав. Навколо неї – сіті.
Полює дичину – нас має на приміті.
Він на людей вину поклав за всі гріхи,
хоч з дозволу Його пороки в Божім світі.
Той гарно в нас живе, сміється, а не тужить,
хто слуг своїх не мав та іншому не служить.
І той, кому Господь послав пісні коржі
та затишок в кутку, де з Господом він дружить.
Ти руб’я зодягнув. Йшов до зірок крізь терня?
У маківці твоїй давно засохло зерня!
А суть твоя одна, що в рам’ї, що в парчі:
хоч зовні ти – святий, душа твоя – мізерна.
Як предки, упадеш ти прахом незабаром:
удари від Небес нам не проходять даром.
Ти вічності напій від підлих не бери,
хоча душа твоя палатиме пожаром.
Багацько літ шукав я суть в земній юдолі,
але думки мої в житті не грають ролі.
Як постарів, узнав, що я не маю знань -
от істина життя, дарована від долі.
Я в кращому з усіх світів учусь, як в школі.
Немовби чорнороб, нажив пером мозолі.
Підмайстром-школярем завершую я дні:
я б майстром стати міг, та недостатньо волі.
Хто дасть достойному достойну нагороду?
Я за достойного піду в огонь і воду.
Коли зазнати захотів пекельних мук,
то недостойних запроси в свою господу.
Споконвіків земля лежить в бика на спині,
а золотий тілець – як сонце смертним нині.
Глянь, Господи, на світ без зайвої гордині:
між двох биків – осли! Де місце тут людині?
Мерзенний блюдолиз їв плов сьогодні вранці,
а я, голодний, крав гарбуз гнилий на грядці.
Нехай мене Господь рятує від спокус
з підлоги взяти хліб, що кинуть можновладці.
Не поспішай в ці дні шукати ревно друга,
не слухай похвалу, немов пісні ашуга.
Все з розумом ціни – тоді побачиш ти,
хто – друг, хто – ворог чи базікало-папуга.
Півсвіту,
