я повинен одружитися з тобою, – сказав він, і в його голосі пролунала твердість. – Для мене велика честь, що парламент зацікавлений у цій справі. Схоже, ваша родина має ще багато друзів. Навіть серед тих, котрі вважають себе моїми друзями. Вони переконали мене в тому, що ви наполягаєте на нашому одруженні. Я втішений, дякую вам за таку увагу. Як ми обоє знаємо, ми заручені вже протягом двох років. Тож тепер ми маємо завершити наші заручини.
– Що?
Він зітхнув, наче я навіяла йому почуття неймовірної нудоти своєю тупістю.
– Ми маємо завершити наші заручини.
– Я в цьому участі не братиму, – категорично заявила я.
– Ти однаково це зробиш у першу ніч після нашого весілля. То чом не зробити цього тепер – яка різниця?
– Бо це вкриє мене ганьбою! – вигукнула я. – Ви хочете зробити це в кімнатах моєї матері, коли мої сестри стоять лише на відстані однієї сходинки за цими дверима, у власному палаці моєї матері, до нашого весілля, щоб зганьбити мене!
Він холодно всміхнувся.
– Я не думаю, що ти маєш досить честі, аби її захищати, чи не так, Елізабет? І будь ласка, не бійся, що я відкрию, що ти не дівчина. Я втратив лік тій кількості людей, які мені писали й повідомляли, що ти коханка Ричарда. І тим, які завдавали собі клопоту приїхати з Англії й розповідали, що бачили, як ти прогулювалася з ним у садах, як він щоночі приходив до твоєї кімнати, що ти була фрейліною його дружини, але весь свій час перебувала в його ліжку. І було багато таких, котрі казали, що вона померла від отруєння і що це ти вкинула отруту в її склянку. Італійський порошок твоєї матері знайшов собі ще одну жертву. Ріверси елегантно здолали ще одну перешкоду.
Я була така нажахана, що майже втратила спроможність говорити.
– Я ніколи, ніколи не завдала б шкоди королеві Анні.
Він стенув плечима, так ніби не мало ніякого значення, була я чи не була царевбивцею.
– Кому це тепер потрібно? Думаю, ми обоє натворили справ, про які нам не хочеться згадувати. Вона мертва, й він мертвий, твої брати мертві, а ти заручена зі мною!
– Мої брати! – вигукнула я, несподівано напруживши свою увагу.
– Вони мертві. Не залишилося нікого, крім нас.
– Звідки ви знаєте?
– Я знаю. Ну ж бо, нахилися ближче до мене.
– Ви говорите про моїх мертвих братів і ви хочете зганьбити мене?
Я ледве могла говорити, я задихалася від емоцій.
Він відхилився назад і засміявся, ніби мої слова й справді розвеселили його.
– Справді. Як можу я зганьбити таку дівчину, як ти? Твоя репутація випереджає тебе на милі. Ти вже давно остаточно зганьблена. Я думав про тебе протягом останнього року не більше, аніж думають про злочинну хвойду.
Я задихалася, коли він ображав мене, міцно тримаючи за талію і притискаючи мене до своїх гострих колін, як ото притискають дитину, ласкаючи її супроти її волі.
– Ви
