style="font-size:15px;"> – Звичайно, – погоджується Герда. – Але ж ми й не розмовляємо про це.
– Про що?
– Про шуби, сутенерів і рогоносців.
– Ні? А про що ж?
Герда знову починає сміятись.
– Про кохання, солодкий мій. Але так, як про це говорять розумні люди. А ти б чого хотів? Декламувати вірші?
Тяжко ображений, я знову хапаюсь за пляшку. Та не встигаю підняти її, як Герда цілує мене. Губи в неї мокрі від пива, але поцілунок такий міцний і щирий, що я в одну мить знову опиняюсь на тропічному острові. Адже туземки теж п’ють пиво.
– А знаєш, що мені в тобі подобається? – заявляє Герда. – Те, що ти таке старомодне ягня! І де ти тільки навчився всіх оцих дурниць? Ти ставишся до кохання, як студент-корпорант, котрий озброївся шпагою і удає, що він на дуелі, а не на танцях. – Герда тіпається від сміху. – Ох ти ж мій надутий німцю, – ніжно додає вона.
– Це знову образа? – питаю я.
– Ні, просто факт. Тільки ідіоти думають, що бувають нації кращі й гірші.
– А ти не надута німкеня?
– У мене мати чешка: це трохи полегшує мою долю.
Я дивлюсь на голе безтурботне створіння, що лежить поруч, і раптом у мене виникає бажання мати дві або, принаймні, одну бабусю чешку.
– Любий, – каже Герда. – Кохання не має гідності. Але я боюсь, що ти навіть помочитись не можеш без певного світогляду.
Я беру сигарету і думаю: як жінка може таке казати?
Герда стежить за мною.
– Як жінка може таке казати, правда ж? – посміхається вона.
Я знизую плечима. Вона потягується і підморгує мені. Потім поволі заплющує одне око, а другим пильно дивиться на мене. І під цим поглядом я раптом здаюсь собі якимось провінціальним учителем. Вона каже правду – навіщо завжди до всього тулити принципи? Чом не сприймати все таким, яким воно є? Яке мені діло до Едуарда? Що таке слово? І що таке норкова шуба? І хто кого обдурює? Едуард мене, чи я його, чи Герда нас обох, чи ми обидва Герду, чи ніхто нікого? Із нас трьох тільки Герда щира, а ми – хвальки і базіки, що повторюють банальні фрази.
– Ти думаєш, що з мене ніколи не вийшло б сутенера? – питаю я.
Вона хитає головою.
– Жінки задля тебе не спатимуть з кимось іншим, щоб заробити тобі грошей. Але не журись: найголовніше те, що вони спатимуть з тобою.
Я вже хочу обережно скінчити цю розмову, однак не витримую.
– А Едуард?
– Чого тебе так цікавить Едуард? Я тобі вже все пояснила.
– Що пояснила?
– Що він фраєр. Людина, яка має гроші. В тебе ж їх нема. А мені вони потрібні. Зрозумів?
– Ні.
– Тобі й не треба цього розуміти, любий. І заспокойся – ще нічого не сталося і довго не станеться. Як щось буде, я тобі сама скажу. А ти не роби з цього трагедії. Життя не таке, як тобі здається. Затям собі тільки одне: має рацію завжди той, хто спить з жінкою. Знаєш, чого я хочу?
– Чого?
