втупившись у простір відсутнім поглядом, він додав:
– Якщо про це довідається моя сестра, вона мене зненавидить.
Боксербаум капітулював.
Вони прибули до головного відділку поліції, увійшли через чорний вхід і відвели свого бранця на третій поверх, до кімнати для роботи із затриманими. Залишивши його там, Боксербаум і Клеберг пішли до сусіднього кабінету – допомагати Нікі Міллер із підготовкою паперів, на підставі яких можна було б отримати ордер на обшук.
За півгодини до півночі офіцер Бессел повторно зачитав Мілліганові його права і запитав, чи той не хоче підписати офіційну відмову від права зберігати мовчання і права на присутність адвоката. Мілліган тільки лупав на нього очима.
Нікі Міллер чула, як Бессел йому втовкмачував:
– Слухай, Білле, ти зґвалтував трьох жінок, і ми хочемо, щоб ти почав говорити.
– Я таке зробив? – запитав Мілліган. – Я когось скривдив? Якщо так, мені дуже прикро.
Після цього Мілліган більше не пускав ані пари з вуст.
Бессел відвів затриманого на четвертий поверх, де повинні були його сфотографувати і взяти у нього відбитки пальців.
Співробітниця поліції у формі підвела голову, коли вони зайшли до кімнати. Бессел ухопив Міллігана за руку, аби розпочати процедуру дактилоскопії, але той зненацька відсахнувся, ніби дотик Бессела нажахав його до смерті, і сховався за спину жінки-поліцейського.
– Його щось налякало, – мовила вона. Повернувшись до сполотнілого юнака, який тремтів усім тілом, вона заговорила з ним лагідно, мов із дитиною. – Нам потрібно взяти у тебе відбитки пальців. Ти розумієш, про що я кажу?
– Я не… не хочу, щоб він мене торкався.
– Гаразд, – відповіла жінка. – Давай це зроблю я. Згода?
Мілліган закивав і дозволив їй провести дактилоскопію. Після того як відбитки і фотографії були готові, Бессел провів молодика до камери попереднього утримання.
Коли всі папери для отримання ордеру на обшук були готові, Нікі Міллер зателефонувала до судді Веста. Вислухавши наведені нею докази і взявши до уваги нагальність справи, суддя сказав, що Міллер може заїхати до нього додому, і о двадцять хвилин на другу ночі підписав ордер. Міллер одразу ж поїхала до житлового комплексу «Ченінґвей», долаючи туман, який став іще більш непроглядним.
Вона викликала виїзну бригаду криміналістів. Ті прибули о чверть на третю. Міллер продемонструвала ордер на обшук, і криміналісти обнишпорили оселю підозрюваного, склавши перелік вилучених звідти речових доказів:
СТОЛИК: 343 долари готівкою, сонцезахисні окуляри, наручники і ключ до них, гаманець, два посвідчення особи – одне на ім’я Вільяма Сімза, інше – Вільяма Міллігана, квитанція на ім’я Донни Вест.
ГАРДЕРОБНА: кредитні картки Master Charge на імена Донни Вест і Керрі Драєр, медична перепустка Донни Вест, фотокартка Поллі Ньютон, автоматичний пістолет двадцять п’ятого калібру «Танфольйо Джузеппе» моделі
