товариства. Фройд призначив Адлера президентом і одним із видавців періодики цієї організації. Попри посаду президента, Адлер відверто критикував кілька теорій Фройда, з якими не погоджувався. Зрештою, відбулися дебати між прихильниками Фройда і прихильниками Адлера.
У результаті Альфред Адлер і ще дев’ятеро членів Віденського психоаналітичного товариства вийшли з його складу і 1911 року утворили Товариство вільного психоаналізу. За рік новостворену організацію було перейменовано на Товариство індивідуальної психології.
Адлер відіграв важливу роль у розвитку фройдівського психоаналізу, проте першим відокремився від його наукової школи і створив власний напрям – індивідаульну психологію. Найбільш поширеною ідеєю цього напряму була концепція про комплекс меншовартості, відповідно до якої формування особистості та поведінки засноване на спробах боротьби з притаманним людині почуттям меншовартості.
На початку Першої світової війни Адлер працював лікарем на російському фронті, а згодом – у дитячому госпіталі. Під час Другої світової війни нацисти закрили клініки Адлера через його єврейське походження, попри те що він прийняв християнство. Адлер емігрував до Сполучених Штатів, де посів посаду професора в Лонґ-Айлендському медичному коледжі. 28 травня 1937 року Адлер помер від раптового серцевого нападу під час лекційного туру. Він лишив по собі вагому наукову спадщину, що визначала дискусії психологів у наступні півстоліття.
Тоді як Зіґмунд Фройд вірив в універсальні біологічні чинники, що зумовлюють поведінку людей, Альфред Адлер уважав, що люди поводяться на основі індивідуального досвіду, а також довколишніх і суспільних факторів. За Адлером, особистість визначається протистоянням емоційних, професійних і суспільних чинників.
Таким чином, Альфред Адлер вірив, що кожна особа – унікальна, а отже, жодну з наведених вище теорій не можна застосовувати до всіх людей у цілому. Саме тому Адлер назвав свою теорію «індивідуальною психологією». Концепція Адлера є дуже комплексною, бо охоплює багато розділів психології, однак головний принцип індивідуальної психології насправді елементарний: боротьба за успіх і першість.
Адлер був переконаний, що рушійною силою вчинків людини є особиста вигода (першість, за його термінологією), а також соціальний статус (успіх). З огляду на те, що всі люди народжуються з маленькими, вразливими і неповноцінними тілами, у них розвивається комплекс меншовартості та бажання подолати це почуття. За теорією Адлера, люди, які прагнуть першості, не надто турбуються про інших і зосереджені лише на особистій вигоді, а отже, вони психологічно нездорові. Люди, які прагнуть успіху, роблять це для всього людства, не втрачаючи себе, а отже, вони психологічно здорові.
Згідно з Альфредом Адлером, індивідуальні риси особистості походять від таких зовнішніх факторів.
