в унісон вигукують Рут і Лаура.
Генрі: Минуло чимало часу, може, година чи близько того. Я з’їв половину чипсів і випив теплу колу, яку Клер взяла зі собою. Трохи подрімав. Вона пішла так надовго, що я подумав, чи не прогулятися трохи. До того ж мені треба відлити.
Чую, як наближається стукіт підборів. Визираю у вікно, але це не Клер, це бомбезна блондинка в облягаючій червоній сукні. Розумію, що це подруга Клер – Гелен Пауел. Ой.
Вона стає з мого боку біля машини, спирається і дивиться на мене. Крізь її плаття видно все, навіть Токіо. Відчуваю себе трохи сп’янілим.
– Привіт, хлопче Клер. Я Гелен.
– Помилились номером, Гелен. Але приємно було познайомитися. – Від неї сильно тхне алкоголем.
– Хіба ти не збираєшся вийти з машини, щоби тебе представили?
– Дякую, мені й тут досить непогано.
– Ну, тоді я просто приєднаюся до тебе тут. – Вона невпевнено рухається навколо передньої частини автомобіля, відчиняє двері й усідається на водійське сидіння. – Я давно хотіла зустрітися з тобою, – зізнається Гелен.
– Справді? Чому? – Відчайдушно хочу, щоб прийшла Клер і порятувала мене, але ж тоді я програю цю гру, чи не так?
Гелен нахиляється до мене й шепоче:
– Я вирахувала твоє існування. Мої потужні здібності спостереження спонукають мене до висновку: все, що залишається після того, як усунути неможливе, – це правда, якою би неймовірною вона не була. Отже, – Гелен відригує. – Як це не жіночно. Вибач. Звідси я зробила висновок, що Клер повинна мати хлопця, бо інакше вона не відмовлялася би переспати з цими милими хлопчиками, а вони через це дуже-дуже засмутилися. І ось ти тут. Та-дам!
Мені завжди подобалась Гелен, шкода було вводити її в оману. Хоча це пояснює те, що вона сказала на нашому весіллі. Мені подобається, коли маленькі шматочки головоломки стають на місце.
– Це дуже переконливі міркування, Гелен, але я не хлопець Клер.
– Тоді чому ти сидиш в її машині?
Гарячковито міркую. Клер уб’є мене за це.
– Я – друг батьків Клер. Вони дуже хвилювалися, що вона бере машину на вечірку, де може бути алкоголь, тому попросили мене піти разом з нею і бути її водієм, якщо вона нап’ється і не зможе сісти за кермо.
Гелен набундючилася.
– Це не обов’язково. Наша маленька Клер вип’є стільки, що цим можна заповнити хіба крихітний наперсток.
– Я ніколи не казав, що це не так. Просто в її батьків параноя.
Високі підбори цокають тротуаром. Цього разу це Клер. Вона завмирає, коли бачить, що у мене є компанія.
Гелен вискакує з машини і каже:
– Клер! Цей нечемний чоловік каже, що він не твій хлопець.
Клер і я переглядаємося.
– Ну, він не мій хлопець, – коротко відказує Клер.
– Ой, – каже Гелен. – Ти йдеш?
– Уже майже північ. Я зараз перетворюся на гарбуз. – Клер обходить машину і відчиняє двері. – Давай, Генрі, поїхали. – Вона заводить машину і вмикає фари.
Гелен
