зацікавив стан його духу.
Мабуть, лише він знає ім’я особи, яка його обслуговує; усіх інших цікавлять лише імена – а якщо можна, то й посади – людей, що сидять за столами та в кріслах.
Він намагається не уривати плин своїх думок, але вже по третій годині ранку, вродлива жінка й чемний чоловік – за своєю зовнішністю вельми схожий на нього – більше не з’явилися. Певно, звідси пішли прямо в номер і тепер там кохаються, а може, п’ють шампанське на одній із яхт, де гала-вечірки починаються тоді, коли всі інші вже добігають кінця. А може, обоє лежать, кожне на своєму ліжку, й читають газети, не дивлячись одне на одного.
Та яка йому, зрештою, різниця, щó вони роблять. Ігор почуває себе самотнім, стомленим, і йому хочеться спати.
7.22 ранку
Він прокидається о 7.22 ранку. Його тіло ще не виспалося, бо не встигло призвичаїтися до різниці часу між Москвою й Парижем. Якби він перебував у своєму кабінеті, то вже встиг би відбути дві-три наради зі своїми підлеглими й готувався б до сніданку з якимсь новим клієнтом.
Але тут у нього інше завдання: зустріти когось і принести ту особу в жертву коханню. Йому потрібна жертва, аби ще вранці Єва одержала від нього послання.
Він приймає душ, спускається випити кави до ресторану, де майже всі столи вільні, й іде прогулятися по набережній Круазетт, де вишикувалися в ряд найфешенебельніші готелі міста. Вуличного руху немає – одна смуга перекрита й по ній пропускають лише машини, які мають спеціальний дозвіл. Друга смуга також порожня, бо жителі міста лише готуються їхати на роботу.
Він не віддається сумним роздумам – він уже подолав той найважчий у своєму житті період, коли почуття горя й ненависті не давали йому заснути. Сьогодні вдень він спроможний зрозуміти поведінку Єви: зрештою, моногамія – лише міф, силоміць накинутий людям. Ігор прочитав чимало літератури, присвяченої цій темі: тут ідеться не про надлишок гормонів, не про марнославство чи гординю, а про генетичну схильність, притаманну майже всім представникам тваринного світу.
Наукові дослідження не можуть брехати: учені, які досліджували проблему батьківства на матеріалі птахів, мавп, лисиць, відкрили, що особини цих порід об’єднуються в пари, дуже схожі на шлюб, але це аж ніяк не означає, що вони зберігають вірність одне одному. У сімдесяти відсотках випадків народжене ними дитинча – байстрюк. Ігор добре запам’ятав один абзац зі статті Дейвіда Бейраша, професора психології в університеті Сіетла, штат Вашинґтон:
«Розповідають, ніби шлюбні стосунки лебедів відзначаються особливою вірністю, але це теж неправда. Єдиний вид живих організмів, де не буває подружньої зради, – це амеба Diplozon paradoxum. Партнери там зустрічаються ще в ранній молодості, і їхні тіла зливаються в один організм. Решта живих створінь не цураються зради».
Тому він не має підстав звинувачувати Єву – вона лише піддалася інстинкту, притаманному
