Дракула. Брем Стокер

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Дракула - Брем Стокер страница 11

Дракула - Брем Стокер

Скачать книгу

як частина фортеці, а поруч розташована стара капличка, або ж церква. Я не зміг до неї потрапити, бо не мав із собою ключа до дверей, що вели з будинку до каплиці, але натомість я зробив своїм «Кодаком» декілька її фотографій з різних точок. Сам будинок було добудовано пізніше, але у вкрай недбалий спосіб, тож про площу, яку він займає, – а вона, вочевидь, є чималою – я можу лише здогадуватися. Розташованих поруч будинків дуже мало; один із них є недавно зведеною спорудою, яку перетворили на приватний притулок для психічно хворих. З самого маєтку його, однак, не видно».

      Коли я закінчив читати, граф сказав:

      – Я задоволений тим, що будинок старовинний і великий. Сам я належу до старовинного роду, тому переїзд до нового будинку для мене є смерті подібним. Помешкання не обживається за один день, і взагалі: день-другий – і не помітиш, як століття промайнуло. Я також у захваті від того, що там є старовинна каплиця. Нам, трансільванським аристократам, важливо знати, що наші кості не покоїтимуться разом із простими смертними. Я не прагну ані розваг, ані веселощів; мені не потрібна яскрава чуттєвість щедрого сонячного світла та іскристих вод, котрі так до вподоби молодим і безтурботним. Я вже немолода людина, і моє серце, в якому уже довгі роки живе туга за померлими, не є схильним до веселощів. Більше того, стіни мого замку зруйновані; майже скрізь панує морок, а вітер дихає холодом через розбиті парапетні стінки та вибиті шибки. Я люблю прохолоду і тінь, люблю бувати, коли забажаю, наодинці зі своїми думками.

      Не знаю чому, але ці слова суперечили виразу його обличчя, а може, сама форма обличчя надавала його посмішці лиховісного та похмурого вигляду.

      Незабаром граф, вибачившись, полишив мене, попросивши до того скласти докупи усі мої документи. Якийсь короткий час його не було, тож я почав придивлятися до книжок, що були довкола мене. Однією з них був атлас, відкритий – ясна річ – на Англії; схоже було, що саме цією картою користувалися найбільше. Поглянувши на неї, я побачив, що деякі місця обведені маленькими кружальцями, а придивившись, помітив, що одне з них було поблизу Лондона з його східного боку – вочевидь там, де знаходився новий маєток графа, а двома іншими були Ексетер і Вітбі, що на Йоркширському узбережжі.

      Проминула, мабуть, ціла година, перш ніж граф повернувся.

      – Ага! – сказав він. – Усе ще сидите над вашими книжками? От і добре! Але вам не слід працювати увесь час. Ходімо, мене сповістили, що вечерю подано.

      Він узяв мене під руку, і ми пішли до сусідньої кімнати, де на столі на мене чекала розкішна вечеря. Граф знову вибачився, бо вже встиг пообідати, коли був у від’їзді. Але, як і минулої ночі, він усівся поруч і теревенив про те і се, поки я їв. Як і минулої ночі, я курив сигару, а граф сидів біля мене, невимушено розмовляючи і ставлячи запитання на всілякі теми, а тим часом година линула за годиною. Я здогадувався, що вже дуже пізно, але нічого не казав, бо відчував себе зобов’язаним всіляко задовольняти бажання

Скачать книгу