Режисер. Олександр Довженко. Денис Замрій

      Склейка, дорогою їде машина, з неї випадає портфель. Вася біжить, піднімає портфель, дістає з нього гроші, парфуми, жіночі панчохи.

      Далі чомусь чоловік, що напідпитку йде містком, не втримавшись, втрачає рівновагу, падає в річку. Вася мчить до нього, лізе у воду, витягує бідаху за комір.

      Машина зупиняється. З неї виходять приваблива панянка і відповідальний співробітник, який у титрах фільми значиться як Завгосп. Люб’язно бесідуючи, парочка йде в кущі. У кущах Завгосп грає у хованки з Панночкою, гукає її із зав’язаними очима. Неподалік, у тих самих кущах, прокидається Розбійник з маузером. Розбійник чує крики, йде на них. Завгосп і Панночка стоять перед Бандитом з піднятими руками.

      Бандит заходить до хати, Вася ховається під ліжко. Бандит знаходить під подушкою портфель, радіє. Вася вискакує з-під ліжка, нападає на Бандита.

      Нечеса зітхнув, озирнувся на режисерів. Режисери мовчали. Він перевів погляд на екран.

      Будівля районної міліції. Вася передає Міліціонеру зв’язаного Бандита. Міліціонер зв’язує Бандитові руки за спиною і виводить. У пивниці чолов’яга, який ганявся за Васею, випиває з компанією. Вася бачить це, вкладає в рогатку камінчик, стріляє в пивний кухоль. Пивний кухоль розбивається. Повз стіл на нитці повзе гаманець. Чоловік бачить гаманець, перевіряє кишені, стрибає на підлогу за гаманцем. Гаманець на нитці тікає від чолов’яги. Той женеться за ним. До пивниці заходить Вася, залазить на стіл, промовляє до публіки. П’яниці слухають його. На весь екран з’являється слово «КІНЕЦЬ».

      На великому простирадлі, що заміняло екран, промайнули останні ракорди. Увімкнулося світло.

      Члени худради перезирнулися. Те, що було на екрані і мало за ідеєю стати в прокаті кінокомедією, виглядало відверто сумно і зовсім не смішно. Друга короткометражка молодого режисера Сашка Довженка, всі це розуміли, була справжнім провалом. Питання стояло гамлетівське: бути Олександрові у великому кіно чи не бути?

      Недопалки цигарок були дружно погашені в круглих бляшанках від кіноплівки «Кодак» і монпансьє, які заміняли попільнички. Запала тиша – справжня німа сцена, ледь порушувана обережним покашлюванням.