у скромному пальті з каракулевим коміром, бандити забрали у всіх гроші, годинники і документи, після чого Яша Кошельок з Васьком і Сенею поїхали кататися на «роллс-ройсі» вождя світового пролетаріату. Цього вождь пробачити не міг – хто ж сміє грабувати теоретика експропріації? За дві години вся кримінальна міліція Москви і весь апарат Дзержинського були, як кажуть сьогодні, поставлені на вуха. Збившись з ніг, оперативники обшукували московські бандитські райони Мар’їного Гаю і Сухарівки, аж поки пощастило слідчому Мартинову – так Яшка став жертвою неуважності до особи пограбованого. Ульянов-Ленін після цього сповнився до Мартинова поваги і вдячності, за що довірив йому створення «Особливих груп» – сучасними словами, першого спецназу, покликаного винищувати кримінальний елемент у великих містах…
Залізний Фелікс знав, кого й куди посилати. Мартинов дослухав одеських колег, допив чай, мовчки сунув у кишеню два браунінги і вийшов. Уже наступного дня він і бійці його загону, скориставшись тим, що в Одесі їх ніхто не знав в обличчя, видали себе за заїжджих бандитів та грали в карти зі злодіями в одній із малин у районі Нового базару. Мружачи очі, «гастролери» вивчали звички «місцевих». Запропонували спільну справу – винести касу Управління Водного Транспорту, – й отримали згоду. На Дерибасівській вулиці, де в будівлі майбутнього Чорноморського Морського Пароплавства розташовувалося Управління, в обумовленому місці, за сигналом, оточивши своїх «нових друзів», Федір перший розпочав стрілянину, поклавши двох братів Ігнатьєвих з Молдаванки, а потім Котю Лівшу і Микитку Цигана. Так, проникаючи і розстрілюючи на місці «кримінальний елемент», іноді крізь поли шинелі, «ударний загін» навів у місті відносний лад.
«Відносний» – бо вже за рік знову виникла потреба проводити облави, витягуючи з потаємних закапелків, катакомб, а то й звичайних «хат» останніх майстрів нальоту, які, відсидівши своє і вийшовши за амністією, скориставшись увагою нової влади до «соціального походження», бралися за старе: гоп-стоп, афери і контрабанду, намагаючись знову вирости і повернути собі ім’я.
Після перших напружених років, які затвердили організацію в державі й увічнили у фольклорі, ЧК перейменували на ГПУ. Цьому закладу чимало уваги присвятили літератори різного штибу. ЧК залишила слід у творах Миколи Островського і Михайла Булгакова, але сутність її від такого перейменування анітрохи не змінилася.
Мало того, у часи бурхливого розвитку непу, або нової економічної політики невгамовного Ульянова-Леніна, одеські підприємці знову почали розвиватися, у тому числі відкриваючи крамниці, ресторани, кінотеатри, а це означало, що громадяни почали багатіти. І, отже, знову з’явилися ті, кого можна грабувати. Зрозуміло, що очікувався новий виток боротьби між ЧК-ГПУ і злодійською Молдаванкою.
Левін, чоловік з розумним обличчям і акуратно зачесаним назад чорним з сивиною волоссям, сидів за столом і роззирався довкола. Якщо вже треба брати участь у нараді
