хворів не од того. Все війна.Нема чого спирати на статтю.
Та мушу визнати – оту лиху статтю
Обком хотів було перепинити
Й газету не пустили в Павлищани,
Але Учителю якась «душа добренька»
Статтю привезла з Світловодська…
Чи ж битви миру ранами не зяють?
Чи ж слово не бува лихіше кулі,
Бо куля з ніг – відразу, а слова
Живуть отруйно роки і віки…
Слова – свинець, і золото – слова,
І ми в словах, і слово в нас затято
Живе, пече, ми всі – слова, слова…
«Казка про любов» у шкільному театрі
Діють: Вчитель, Вальтер, потім – Мар’яна, Хор.
Я – син гестапівця. Мене виховували
У дитбудинку. Мати з сестрою загинули
При бомбардуванні.
Батько зараз у – ФРН.
А тут він панував —
У вашій школі
Була ж тюрма для пересильних,
Він тут ходив, всеможний і нещадний.
Я чую стогін в кожній цій стіні,
Дитячий щебет всіх десятиліть
Не може оцей стогін заглушити!
Наш час лихий у павутинні цифр…
Душі не даймо числам цим,
Душа хай буде пам’ятлива, але чиста…
Чи ж це можливо поєднати
І пам’ять отаку лиху, і чистоту душевну?
У вас, в НДР, згадують часто Брехта:
«Труднощі гір – вже позаду.
Тепер починаються
Труднощі рівнин».
Та, мабуть, справедливіше
Ці гори, що минули в минулім,
Вважати лиш горбами,
Попереду – ото вже справжні гори!
Чи ви не альпініст?!
Звідкіль у вас, Учителю,
Такий потужний струмінь оптимізму,
Мені буває лячно за людину,
А у вас – якась любов глибинна.
Як ви її навчились? Де і як?
Навчитись можна всьому:
Твердості, терпінню, мужності,
Любові не навчишся, друже.
Любов повинен дати хтось —
Мати, батько, вчитель,
Бабуся, може, хтось живий живому!
Якийсь заряд – як естафету.
По ланцюжку століть – одне від одного.
Яка важезна ноша —
Любити, співпереживати,
Співчувати, за когось постраждати!
Але яка людська – найлюдськіша!
Мені дали бабуся й мати оцю ношу.
Заходить Мар’яна. Обличчя Вальтера світліє. Вчитель не то жартівливо, не то серйозно звертається до Мар’яни:
А я вже все не донесу – отож потроху
Перекладаю вам на плечі цей тягар,
Найважчий…
Може, вдвох піднесете?
День добрий!
Це ж який тягар,
Який ми вдвох зуміємо підняти?
Це наш секрет із Вальтером,
Вірніше, ваш із Вальтером…
Отож про школу й про любов.
Ми
