життя у неї,Але не міг, не зміг створити
Краси такої дивної?
Звідкіль така краса?
І що воно таке – краса?
Краса – це любов!
А що таке любов?
Чекай хвилину.
Архангел Гавриїл повинен
Казати це із незнанням. Він сам
Не знає цього почуття. Це так —
Його відмовка. На питання бога,
Який доскіпується і страждає.
А зараз бог підходить до Адама
І просить його – й забагато гордості
Ще в цім проханні, адже він – ще Бог.
«Бог» підходить до «Адама», доторкається до його плеча і зверхньо просить:
Навчи мене любити, чоловіче.
«Адам» не бачить «Бога». Він бачить сонце в очах «Єви».
Мужчина не відчув святого доторку
Всесильної господньої десниці —
Він в сонце Євине дивився.
А бог був злим, пімстливим дідуганом.
Він був жорстоким,
Він кричав з безсилля.
Ах так, людино!
Значить, ти не хочеш
Навчить мене любові?
Постривай, навіки
Мене ти згадуватимеш!
З цієї миті – старій!
Година кожна у житті
Вбиває твою молодість і силу
По крапелині – буде так, і годі!
Тож перетворюйся в руїну,
А я прийду
Десь літ за п’ятдесят
І подивлюсь,
Що лишиться в очах твоїх, людино.
«Бог» з «Архангелом Гавриїлом» виходить. «Адам» одягає собі бороду, «Єва» закутується в хустку – вони знову завмирають в попередній позі. Знову заходить «Бог» з «Архангелом Гавриїлом».
І бог прийшов десь літ за п’ятдесят.
Дивись: вже не халупа,
А хата ясноока поміж вишень,
Де був пустир, який садок веселий,
Пшениця ген на нивах дозріває,
Сини орають в полі,
Пшеницю доньки жнуть,
Гасають внуки на лугах.
Під хатою на призьбі
Сидять дідусь з бабусею – Адам і Єва —
І дивляться то на ясний світанок,
То в очі одне одному.
І бог в очах побачив,
Таку красу побачив бог
В очах і чоловічих, і жіночих,
Величнішу, ніж досі в них горіла,
Могутнішу, ніж досі в них палала.
Побачив не лише Любов,
А й Вірність запримітив,
І бог розгнівався,
Аж руки задрижали.
Так мало тобі старості, людино!
То помирай же, помирай у муках,
Ставай землею,
Прахом стань і тліном.
А я прийду невдовзі й подивлюсь,
В що перетвориться твоє кохання.
«Бог» виходить. З ним – «Архангел Гавриїл». Щезає і «Єва». «Адам» залишається один. Потім – передня ява.
Три літа проминуло —
Знову бог прийшов з архангелом.
І бачить бог:
Сидить
