чи рота роззявляєм.Де ж наша мудрість? Тонкість наша де?
Наш такт – безсилий,
Мудрість наша – куца.
Звичайно, сексуальне виховання
Потрібне.
Але ж як забути
Про виховання мудрості любові!
Тут йдеться і про чистоту дівочу,
І про відповідальність юнака.
Яке б життя було красиве, цільне
І віяло б пахучою гармонією,
Якби ж то всі дівчата й юнаки
Кохання мудрість осягнули!
Так, саме мудрість,
А не зблиск миттєвий,
Що враз спарує й миттю розпарує.
В театрі нашому шкільному
Йде репетиція мікровистави
«Казка про любов» за текстом
Вчителя. Вальтере,
Я вас запрошую.
Хор, підготуватись!
Я з радістю. Не знав,
Що ви і п’єси пишете, а ви,
Мар’яно, ще й режисер.
Та бавимось потроху. Але хочу
Закінчити розмову нашу.
Навчитися людина може
Будови найвеличніші споруджувати,
Космічні кораблі найкращі,
Човни підводні атомні,
Коли ж вона любити не навчиться,
Все ж дикуном залишиться, і годі.
Освічений дикун в сто разів
Страшніший неосвіченого.
І найстрашніші прорахунки наші:
За все, за все відповідає вчитель.
Й за прорахунки матері природи,
Й за бога, як колись сказали б.
Входить «Бог». Входить «Архангел Гавриїл». Входить Хор з дівчат і хлопців. Входять «Адам» і «Єва».
Давайте, не соромтесь.
Це наш гість Вальтер Функе із НДР.
А це – театр наш. Бог. Адам і Єва.
Архангел Гавриїл. Це – хор.
Хор – двоє дівчаток і двоє хлопців виступають наперед. Всі сідають, тільки Мар’яна намагається дати лад виставі.
Коли ще бог творив цей білий світ,
Навчив зорю родити він зорю,
Навчив він квітку народити квітку
І дерево навчив родити дерево,
Усе живе продовжувало рід.
І бог послав мужчину й жінку в поле,
Мужчина був Адам, а жінка – Єва,
І бог навчив їх будувати хату,
Мужчині дав лопату бог у руки,
А жінці дав він мірочку зерна.
«Бог» виводить «Адама» і «Єву». «Адам» з лопатою, «Єва» з мірочкою зерна.
Живіте і продовжуйте свій рід.
А я піду собі по господарству.
Прийду десь через рік аж – подивлюсь,
До чого ви догосподарювались.
«Бог» виходить. «Адам» і «Єва» беруться за руки. Хор вносить і ставить перед ними колиску, а в колисці дитина – лялька. «Бог» знову входить вже в супроводі «Архангела Гавриїла».
Ось рік минув. Бог – на поріг.
Прийшов він рано-вранці, на світанку.
І бачить бог: Адам і Єва біля хати
Стоять і дивляться у вічі
Одне одному, спіє хліб на ниві,
Колиска – поряд, і дитя – в колисці.
Адам
