кухаркою можу, санітаркою.Що скажете, що скаже Вчитель,
Його ж мій Савка поважає так,
До смерті прямо. Каже, прямо спродайсь
І на Павлищани.
Ми спродалися з Петриком – і гайда.
Тут дочекаємось і Савки, батька нашого.
Спасибі вам, спасибі, ми пішли.
То завтра можна в школу Петрику?
Приходьте завтра. Можна… Можна…
Ой, вибачте! Чи щось не так сказала?
Я прошу вас – ідіть. Сідайте на автобус.
Он там зупинка, за універмагом.
Даруйте, люди добрі! Петрику, скажи…
Ну, до побачення, чого там…
Виходять.
Що ж, друже мій, ідіть.
Вас Петрики чекають.
Чого б то їх з Полісся принесло,
Чого – відомо, але саме зараз…
А нині, лікарю, друге вересня.
А вересень без нього вже пішов,
І скільки буде вереснів без нього.
Хоч будуть всі наповнені лиш ним,
Цим вересневим птахом. Він же в вересні
І народився, і пішов у вирій…
Прощання
Знову – Учена Установа. Та ж декорація. На стінах портрети Крупської, Макаренка, і… Вчителя. Спочатку: Вальтер, Мар’яна, потім – Відвідувач з Хору, потім – Суханов.
Дуже рідкісні люди
Мешкають відразу на двох планетах:
На планеті дітей
І планеті дорослих.
Звичайно, той,
Хто надто захоплений
Планетою юних істот,
Здається інопланетянином,
Диваком здитинілим.
Тому ж бо Мещерського
Не атакуй занадто!
Ні, мушу сказати йому:
Ви, Мещерський, прискорили смерть!
Багато честі для нього
Присутнім бути при житті його і смерті.
Думане мовленим мусить буть!
Так з Песталоцці було, пам’ятаєш?
Замучив своїх помічників.
Учителі ховались від нього.
Будували собі курені в лісі,
Аби усамітнитись.
А от ми з тобою у курені…
Вченому… а він сюди проник
Портретом…
Заходить Відвідувач з Хору.
Ви не знаєте, де Суханов?
А ми до нього… і до Мещерського.
Мещерський? А хто це такий?
Ага, пригадую, це той,
Що критикував колись був
Директора із Павлищан. Тільки і слави!..
Де ж це Суханов?
Відвідувач виходить.
От тобі і маєш!
Заходить Суханов.
Так от, Вальтере,
Завтра від’їзд ваш. Дуже прикро.
Що все так збіглося – скрутилось.
Суханов
