вартий він такої честі…У вас все розмежовано комп’ютером,
А у мені горить ще крихта серця…
Тож серце… Вальтеру лишіть!
Даруйте. Я пішов.
Бо ж непереливки
Мені будуть. Салют! Я не прощаюсь!
Суханов виходить.
Мар’яно, рідна, а він має рацію,
Лиши мені, тільки не крихту – серце!
То як же буде в нас? Я їду!
Може, й ти наважишся?
Не зустрічав… ріднішої на світі!
Аби до істини прийти такої,
Багато… рідних треба було мати.
Я, Вальтере, люблю тебе, напевно.
Щось моторошне є у цій любові.
Коли згадаю тільки, як він марив,
Як Вірою була я Сулимою,
А ти для нього… батьком був твоїм.
Ти лиховісності не чуєш в цьому?!
Я з переляку навіть і сказала
Тоді тобі: ти поцілуй мене!
Вальтер цілує Мар’яну.
Не варто, Вальтере! Чи ж по смерті
Свого Учителя… чи ж я маю право
Лишити все і їхати світ за очі?!
Скажи мені, чи ти б поїхав?
Адже у мене тут стільки душі!
Ось перед ним стою – мене він народив.
Його я щепа. І його – нема!
Чи ж я тобі планету іншу
Ось зараз пропоную! Будьмо вдвох —
На світі зараз тісно. Це ж як вдома!
Ось глянь, як він на мене дивиться.
Тебе любив він – ти його кохала?
Мені ніколи словом не обмовився.
Словами – ні, та що слова!..
Не в тому суть, мій любий, ні, не в тому!
Згадай лише – четвертий клас веду.
Я мушу довести їх до десятого.
Це ж отой клас, який перед Мещерським
Він виставив як клас без покарань.
Він запросив його тоді на випуск,
Він переконував, що лише практика
Доцільність його слова увінчає…
Потрібні роки й роки, щоб довести,
Як істина утілюється в практиці, —
Це ж істина – з його душі і муки,
А я ж бо учениця, чи не так?!
Невже мені лишити все і їхати?
Коли любитимеш, знайдеш мене і тут!..
Епілог, або Верховний Педагогічний Суд
Зелене поле без кінця-краю. Десь вдалині пасуться коні. Ластівки миготять тут і там. На полі заленому – круглий стіл. За столом сидять Песталоцці, Сковорода, Корчак, Макаренко. Встає Макаренко.
Сьогодні по порядку чергування століть
Я – головуючий і доповідач.
Верховний Педагогічний Суд
Сьогодні розглядає таке питання:
Справа директора Павлищанської школи.
Але стривайте!
Там все мене стосується. От штука!
Отож мені і справді неетично
Вести засідання. Колего Корчак!
Я прошу вас – візьміть на себе
Цю місію…
