приїжджає до Львова, де, зустрівшись на таємних зборах із близько сотнею колишніх офіцерів української армії, викладає програму і принципи діяльності Української військової організації. На той момент уже було зрозуміло: війну за незалежність програно, слід готуватися до затяжної окупації та шукати нових методів боротьби. Полковник скептично ставився до перспектив вести дипломатичні перемовини з урядом формально все ще чинної Західноукраїнської Народної Республіки. На загальну думку, яку він висловив у своїй доповіді, Українська військова організація має зосередитися на організації суспільства, особливо – молоді, поширенні ідей соборності, віри у власні сили та протистоянні русофільству і полонофільству. УВО взяла на себе завдання виробити нові методи боротьби за державність, а також підготовку народу до використання наступної можливості здобути незалежність. На практиці Організація очолила й надала організованих форм пасивному опору польській окупації Західної України. Основним пріоритетом УВО завжди залишалося здобуття незалежності України.
Першим гучним актом, організованим УВО, був замах на Юзефа Пілсудського, який у листопаді 1921 року прибув до Львова, щоб вручити голові міста орден «Віртуті Мілітарі» за участь містян-поляків у боях за Львів восени 1918 року та подальшу участь у формуванні міжвоєнної Польської держави. Замах був невдалий, Пілсудський залишився неушкоджений, зате стало зрозуміло: позбувшись української армії на військовому фронті, натомість Польська держава отримала фронт підпільний.
УВО була організацією, яка боролася з усіма противниками незалежної України військовими методами. При цьому її керівництво вважало, що існування організації має сенс до моменту здобуття Україною незалежності. Як наслідок – УВО так і не створила всебічної політичної програми та не виробила власної оригінальної ідеології. Більше того, на початкових етапах, керівництво УВО активно співпрацювало з легальними українськими політиками і планувало своєрідний «поділ обов’язків»: УВО тисне силовими акціями з підпілля, легальні ж політики домагаються поступок для українців парламентськими методами.
Роман Шухевич особисто знав Євгена Коновальця, адже той також квартирував у бабці Герміни. Найвірогідніше, що й перший підпільний досвід Роман здобув там же, на квартирі бабуні. І відбулося це у класичний спосіб: його попросили повартувати на вулиці під час підпільної наради, когось кудись провести чи щось кудись занести. Як це було, ми ніколи не дізнаємося. Зрозуміло одне: Шухевич поринув у підпільний світ ще замолоду.
Після замаху на Пілсудського озброєне українське підпілля перестало бути секретом для польської влади. Тож під особливий нагляд потрапили й молодіжні організації, особливо з парамілітарним ухилом. Найбільшою такою організацією був «Пласт» – аналог скаутських організацій Західної Європи.
Роман і пластові друзі. Курінь «Чорні чорти»
Роман
