простіший ієрогліф пасує йому більше. Адже він не бачить у себе ніякого творчого начала. От тільки чи завдяки цьому ієрогліфу його «життєва ноша» і справді полегшала, тут він не може нічого сказати. Мабуть, через ім’я вона набула трохи іншої форми. Але чи полегшала?
Хоч би там що було, він став індивідуальністю – Цкуру Тадзакі. До того був небуттям, не більше ніж безіменним хаосом серед мороку. Рожевим шматком м’яса завважки три кілограми, що ледве дихає та здіймає плач у темряві. Спочатку йому дали ім’я. Потім з’явилися свідомість і пам’ять, і так сформувалося його я. Ім’я – це початок усього.
Батька звали Йошіо Тадзакі. Годі вигадати ім’я, яке пасувало б йому більше. Йошіо Тадзакі – «чоловік, який черпає зиск із багатьох місць».[13] З’явившись у світі торгівлі нерухомістю без єни за душею, він пірнув туди з головою – і на хвилі японського економічного зростання досягнув шаленого успіху, а помер у віці шістдесяти чотирьох років від раку легенів. Але це буде потім. Коли Цкуру познайомився з Хайдою, його батько був ще при здоров’ї. Він дієво й агресивно купував і продавав елітне житло у центральній частині міста, висмалюючи щодня по п’ятдесят цигарок без фільтру. На той час бульбашка[14] у сфері нерухомості вже луснула, однак його батько, передбачаючи якоюсь мірою майбутній ризик, розвивав бізнес через роздрібнення прибутків, тому йому вдалося пом’якшити удар. Також ніхто не бачив тіні лиха, яке нависло над його легенями.
– А мій батько викладає філософію в одному з муніципальних університетів Акіти, – сказав Хайда. – Він, як і я, любить розмірковувати на абстрактні теми. Завжди слухає класичну музику і поринає в читання книжок, яких ніхто не читає. Батько не вміє заробляти грошей, зовсім. З’являючись, більша частина з них зникає на рахунках за книжки та музичні записи. Про такі речі, як родина чи заощадження, він не думає взагалі. Його голова постійно перебуває в якомусь іншому місці, ніж дійсність. Мені вдалося приїхати і жити в Токіо тільки завдяки тому, що я вступив до недорогого університету і влаштувався у гуртожиток, який дуже мало коштує.
– У порівнянні з філософією фізика надає трохи більше можливостей для матеріального достатку, хіба ні?
– Не заробиш ні тут, ні там. Хіба отримаєш Нобелівську премію, – сказав Хайда і сяйнув своєю завжди чарівною усмішкою.
У Хайди не було ні братів, ні сестер. Змалку він мав обмаль друзів, любив класичну музику та собак. У гуртожитку, де жив хлопець, нормально послухати музику було неможливо (звісно, тримати пса також заборонено), тому Хайда завжди з’являвся з кількома компактами, які слухав у Цкуру вдома. Переважно він брав їх у бібліотеці університету. Бувало й так, що приходив із власними старенькими довгогральними грамплатівками. Хоча у квартирі Цкуру було непогане стереообладнання, сам він ним не користувався, бо разом із програвачем від сестри йому залишилося тільки кілька платівок Барі Манілова[15] та «Pet shop boys».[16]
Хайда
«Йошіо» тут складається з ієрогліфів «чоловік» і «зиск», а прізвище Тадзакі можна перекласти як «багатомисся».
Ідеться про так званий бульбашковий ефект в економіці Японії, що тривав із 1986 до 1991 року, коли ціни на ринку нерухомості та фондовому ринку необґрунтовано зростали на тлі економічного піднесення. Після болючого луску настав період стагнації.
Американський композитор і виконавець багатьох хітів поп-музики, особливо популярний у 70 – 80-ті роки минулого століття.
Англійський музичний гурт, що існує з 1981 року і працює в жанрі популярної музики.
