думав.
– Але ж ти користуєшся ними. Коли сідаєш у потяг, без них не обійтися.
– Ну, та і користуюся, і розумію, що без них не обійтися… Але, ну, я й не уявляв, що у світі існують люди, охоплені пристрастю споруджувати залізничні станції.
– На світі є люди, що пишуть струнні квартети. Є люди, що вирощують помідори і салат. Для спорудження залізничних станцій також потрібна певна кількість людей, – продовжував Цкуру. – Однак про мене не можна сказати, що я аж настільки одержимий пристрастю. Просто маю інтерес до чітко окресленого предмета.
– Може, це неґречно з мого боку, але я гадаю, якщо людина у своєму житті знайде хоча б один чітко окреслений предмет, до якого вона матиме інтерес, то це вже можна назвати великим успіхом.
«Чи не кепкує він із мене?» – подумав Цкуру і на довше затримав свій погляд на вродливому обличчі співрозмовника. Але видавалося, що той щиро так думав. Його обличчя ясніло відкритістю.
– Видно, що ти любиш будувати, як закладено в самому імені Цкуру.[7]
– Я з дитинства любив створювати якісь конкретні речі, – визнав Цкуру.
– А я ні. Від природи я не вмію створювати речей власними руками. Навіть найпростіші вироби, які майструють у початковій школі, мені не вдавалися як слід. Не вмів скласти навіть дитячої залізниці. Я люблю мислити абстрактно, і скільки б не думав про щось, це мене не втомлює, але виготовити щось своїми руками геть не вмію. Однак я непогано куховарю. Хоча… З іншого боку, основа кухарства полягає у послідовному знищенні тіла речей. Якось дивно стає, коли подумаєш, що людина, яка не вміє створювати речей власними руками, взяла та й вирішила вступити у політехніку.
– А що ти хотів би вивчати?
Він трохи подумав.
– Не знаю… На відміну від тебе, я чітко не знаю, чим хотів би займатися. У кожному разі, хотів би глибоко аналізувати речі. Хотів би займатися просто чистим мисленням. І більше нічого. Хоча, якщо добре подумати, то, можливо, займатися чистим мисленням означає продукувати щось подібне на вакуум.
– У світі також потрібні такі люди, що продукують вакуум, хіба ні?
Товариш весело засміявся на таку репліку Цкуру.
– На відміну від вирощування помідорів і салату, у світі буде багато мороки, якщо всі раптом почнуть інтенсивно продукувати вакуум.
– Мислення – як заріст на обличчі: не видно, поки не виросте. Хтось так сказав, – зауважив Цкуру. – Але хто, не пригадую.
– Це Вольтер, – відказав його молодший товариш. І розсміявся, потерши долонею підборіддя. Усміхнене обличчя ясніло чистотою.
– Але щось мені здається, він помилився. У мене поки що майже не росте борода, однак люблю думати з малих літ.
І справді, на його гладенькому обличчі не видно було і натяку на заріст. Тонкі густі брови, чіткі обриси вух, що нагадували гарні мушлі.
– Гадаю, Вольтер мав на увазі не так мислення, як саморефлексію, – сказав Цкуру.
Співрозмовник задумливо
У японській мові дієслово «цкуру» означає «створювати, робити, виготовляти, будувати».
