style="font-size:15px;"> – Колись люди звернули свої думки до машин у надії на те, що зможуть так звільнитися. Та це лише дало змогу іншим людям із машинами поневолити їх.
– «Не сотвори з машини подобу розуму людському», – процитував Пол.
– Саме так заповідалося Оранжистською Католицькою Біблією з часів Батлеріанського Джигаду, – сказала вона. – Проте що насправді мало писатися в Біблії, так це: «Не сотвори машини, яка б імітувала розум Людини». Ти вивчив це за допомогою ментата, який служить вам?
– Я вивчив це разом із Зуфіром Хаватом.
– Велике Повстання позбавило нас милиць, – сказала вона. – І змусило людський мозок розвиватися. У школах почали плекати людські таланти.
– У школах Бене Ґессерит?
Вона кивнула.
– Із тих прадавніх шкіл донині дожили лише дві головні: Бене Ґессерит і Гільдія Лоцманів. На нашу думку, Гільдія робить акцент винятково на чисту математику. Бене Ґессерит виконує іншу функцію.
– Політика, – сказав Пол.
– Кулль вахед! – промовила стара й кинула суворий погляд на Джессіку.
– Я не казала йому, Ваша Превелебносте, – відповіла Джессіка.
Превелебна Матір зосередилася на Полові.
– Ти здогадався за кількома непевними ознаками, – сказала вона. – Справді, політика. Спершу школою Бене Ґессерит керували ті, хто вважав за необхідне збереження послідовності в діяннях людських. І вони збагнули, що така послідовність неможлива без відділення людського матеріалу від тваринного – для покращення породи.
Раптом слова старої втратили для Пола свою осяйну гостроту. Він відчув порушення того, що його матір називала «інстинктом справедливості». Не те щоб Превелебна Матір брехала йому. Вочевидь, вона вірила в те, що каже. Та було щось глибше, пов’язане з жахливою метою.
Він промовив:
– Але матір казала мені, що багато хто в школах Бене Ґессерит не знає своїх предків.
– Усі генетичні лінії завжди заносять у наші книги, – сказала вона. – Твоя матір знає, що вона або спадкоємиця когось із Бене Ґессерит, або має потрібний нам набір генів.
– Тоді чому ж вона не може дізнатися, хто її батьки?
– Дехто знає… Більшість ні. Можливо, ми, наприклад, бажали схрестити її з близьким родичем для встановлення домінування певної генетичної риси. У нас багато причин.
І знову Пол відчув порушення справедливості. Він зауважив:
– А ви багато собі дозволяєте.
Превелебна Матір уражено глянула на нього, запитуючи себе: «Невже я чула критику в його голосі?»
– Ми несемо важкий тягар, – відповіла вона.
Пол відчував, що все більше приходить до тями після випробування. Він кинув на неї оцінювальний погляд і сказав:
– Ти кажеш, що я, можливо… Квізац Хадерах. Що це: ґом джаббар у людській подобі?
– Поле, – втрутилася
