подвійну присягу? – запитав Лето.
– Ви хочете, аби я пішов із ними, сір?
– Я хочу, аби ти сам ухвалив рішення щодо цього, – сказав Лето, але не зміг приховати напруженість у голосі.
Айдаго ретельно придивився до фримена.
– Чи приймеш ти мене на таких умовах, Стілґаре? Може настати час, коли мені треба буде повернутися на службу до свого Герцога.
– Ти добре б’єшся і зробив усе, що міг, для нашого друга, – сказав Стілґар і поглянув на Лето: – Нехай буде так: чоловік на ім’я Айдаго лишить собі крис-ніж як знак своєї вірності нам. Звісно, він має бути очищеним і пройти весь ритуал, але таке можливо. Він буде й фрименом, і солдатом Атрідів. І потім є прецедент: Лієт служить двом володарям.
– Дункане? – запитав Лето.
– Я розумію, сір, – відказав Айдаго.
– Отже, вирішено, – погодився Лето.
– Твоя вода – тепер наша вода, Дункане Айдаго, – сказав Стілґар. – Тіло нашого друга лишиться з твоїм Герцогом. Його вода – це вода Атрідів. Тепер між нами є зв’язок.
Лето зітхнув і глянув на Хавата, перехопивши його погляд. Старий ментат задоволено кивнув.
– Я зачекаю внизу, – сказав Стілґар, – доки Айдаго попрощається з друзями. Нашого мертвого друга звали Туро`к. Згадайте про це, коли настане час відпустити його дух. Ви – друзі Туро`ка.
Стілґар намірився йти.
– Ви не затримаєтеся на довше? – запитав Лето.
Фримен знову повернувся до нього, звичним жестом повертаючи каптур на місце й поправляючи щось під ним. Пол помітив, що ця річ скидалася на трубку, перш ніж фримен не сховав її під каптуром.
– А є причина затриматися? – запитав фримен.
– Це було б для нас честю, – сказав Герцог.
– Честь вимагає, аби я скоро опинився в іншому місці, – відказав фримен. Він кинув іще один погляд на Айдаго, розвернувся і вийшов повз охоронців.
– Якщо інші фримени схожі на нього, ми станемо одне одному в пригоді, – сказав Лето.
Айдаго сухо відповів:
– Він чудовий приклад, сір.
– Ти розумієш, що маєш зробити, Дункане?
– Я ваш посол до фрименів, сір.
– Багато що залежить від тебе, Айдаго. Нам потрібно принаймні п’ять батальйонів цих людей, перш ніж до нас прилетять сардаукари.
– Це потребуватиме зусиль, сір. Фримени – доволі незалежні люди. – Айдаго завагався, а тоді додав: – І є ще дещо, сір. Один із найманців, яких ми розбили, намагався забрати цього ножа в нашого мертвого друга. Найманець сказав, що Харконнени дають мільйон соляріїв будь-кому, хто принесе хоч один крис-ніж.
Лето підняв голову в щирому здивуванні:
– Чому вони так сильно хочуть отримати такий ніж?
– Цей ніж зроблено із зуба піщаного хробака: це знак фрименів, сір. З ним синьоокий чоловік може потрапити на будь-яку січ на планеті. Вони б допитували мене, якби не знали особисто. Я не схожий на фримена, але…
– Пітер
