я перебила їх, усіх чоловіків, і сказала: «Хтось із вас має розповісти, що сталося з нашою донькою». Лікар Берд і детектив подивились один на одного так, неначе жоден із них не хотів починати. Лікар не витримав перший. І він сказав нам. Розповів, як її зґвалтували. Це було не те, на що я сподівалася: хлопець на вечірці, який їй подобався, просто захопився. Господи, я розумію, що це звучить огидно. Феміністки відірвали б мені голову, чи не так? Я не кажу, що таке зґвалтування – це не зґвалтування і що воно не має бути покаране. Повірте мені, коли Лукас підросте, я збираюся зробити все, щоб він утямив, які неприємності на нього очікують, якщо він раптом буде не зовсім певний щодо згоди дівчини. Я справді вважаю: чоловіки мають відчувати свою відповідальність, усвідомлювати, що коли йдеться про секс, ми не на рівних. І це не лише фізіологія. Але разом із тим, це й фізіологія: адже дівчат досі змушують робити те, чого вони не бажають, а хлопці, чоловіки, мають дуже приблизне уявлення, через що жінкам доводиться проходити. У будь-якому разі з Дженні сталося не те, на що я сподівалась. Якщо відверто, трапилося саме те, чого я боялася найдужче. Тут до розмови приєднався детектив Парсонс. Ґвалтівник одягнув маску. Він притис її обличчям до землі. Він… Вибачте, це важко сказати вголос. Я промовляю ці слова подумки, але вимовити їх уголос – то зовсім інше.
Шарлотта набралася духу. Вона мала власний метод, який часто використовувала. Глибокий вдих, заплющені очі, швидкий порух головою, потім повільний видих. Розплющивши очі, вона подивилася вниз, кивнула, немов підтверджуючи, що контроль відновлено.
Я просто швидко скажу це, та й по всьому. Мою дочку ґвалтували зі спини вагінально й анально приблизно годину. Добре. Я вимовила це. Справу зроблено. Вони зробили експертизу. Знайшли сліди сперміциду й латексу. Він… ця потвора натягнула презерватив. Волосся не знайшли, судово-медичні експерти, яких тієї ночі привезли з Кренстона, постановили, що він, імовірно, поголився. Уявляєте? Цей мерзотник готувався до зґвалтування, як олімпійський чемпіон до запливу. Ну, ця падлюка не перемогла, чи не так? Усі рани прекрасно загоїлися. Фізично вона почуватиметься як будь-яка інша жінка. А емоційно… ну…
Шарлотта знову змовкла, але цього разу радше для того, щоб підбити підсумки, а не відновити самоконтроль. Потім вона дещо різко мовила далі:
Я пам’ятаю, що подумала: «Дякувати Богу, є це лікування. Усе, що він зробив моїй маленькій дівчинці, ми переживемо. Я перепрошую за свої вислови, але хай цей негідник іде на хер. Його більше не існує».
Розділ 3
Шарлотта й Том Крамери не могли дійти згоди щодо того, чи варто лікувати Дженні. Шарлотта перемогла.
У медицині досі точаться суперечки навколо формування й збереження пам’яті. Зараз збільшується кількість наукових праць про це, регулярно оприлюднюються результати нових досліджень. Наш мозок має довгострокову й короткострокову пам’ять, процес зберігання спогадів, виявлення місця їх концентрації й видалення
