уголос. Нарешті він доволі спокійно відповів, мовби пояснюючи очевидні речі. Том тоді ще не усвідомив, що рушійною силою його шлюбу було що завгодно, але не ясність і норма.
– Тому що якби я помилився, якби Дженні не змогла це пережити, звинуватили б мене. То чому я погодився? Бо був боягузом.
Розділ 4
Я ще не казав про шрам на спині Дженні. Досі це не мало значення для моєї оповіді, але все-таки варто згадати цю деталь перед тим, як говорити далі. У вечір зґвалтування Дженні все сталося дуже швидко. Дівчину привезли до лікарні менш ніж через годину після того, як знайшли. Її приспали. Батьки прибули за півгодини після цього і негайно почали тероризувати персонал вимогами провести лікування. Лікар-психіатр мав ввести ліки через катетер, який медсестра вставила в руку Дженні. Батьки підписували відмови й різноманітні форми, гарантії оплати, бо таке лікування не покривалося медичною страховкою. Нарешті дівчину підготували до операції, яка б мінімізувала наслідки зґвалтування, і провели судово- медичну експертизу.
Том залишався в палаті з Дженні, допоки її не відвезли до операційної. Казав, враження таке, немов потрапив на завод. Багато років тому, коли продавав «форди», він відвідував один завод у Детройті. Металеві частини, гайки й болти, пластик і дроти, комп’ютерні чіпи, тисячі робітників і машин, що працювали, збираючи ці всі деталі докупи. Коли він спостерігав, як обм’якле тіло Дженні оточило п’ятеро людей, кожен з яких мав біля того тіла якусь роботу, але всі вони дбали лише про тіло, її мозок тим часом накачували хімічними речовинами, щоб змусити її спати далі, – усе це викликало в Тома асоціації саме з заводом. Тоді він пошкодував про свою поступливість. Йому кортіло зірвати її з візочка, притиснути до себе і, здійнявши кулак угору, наказати їм усім, щоб дали його дочці спокій. Та, звісно, нічого такого він не вчинив.
Я розповідаю це не для того, щоб підкреслити відмінності у поведінці подружжя, але Шарлотта хотіла заснути так само, як і їхня дочка. Заснути й забути про все. Вона воліла не бачити, як лікарі виконують свою роботу. Натомість Шарлотта поїхала додому, відпустила няню, ковтнула снодійне, підтикнула ковдри навколо Лукаса й сама скрутилася калачиком на вільному ліжку за кілька футів від нього. Слухала, як малий дихає, доки сама поринала в сон. Як я згодом з’ясував, вона часто так чинила, щоб не залишатися в одному ліжку з Томом.
Завершивши операцію на геніталіях та прямій кишці Дженні, її перевели до відділення інтенсивної терапії. Доктор Берд забіг, щоб глянути, як справи в Тома. До нього приєднався й детектив Парсонс. Саме тоді Том уперше почув про шрам на спині доньки. Парсонс пояснив це так:
Ми маємо попередні результати судово-медичної експертизи. Наші фахівці сподівалися знайти сперму й волосся для дослідження, але зараз ми певні, що нічого цього немає. Під час обстеження лікарі виявили рану. Це радше схоже навіть на розріз, бо він достатньо глибокий. Не більше ніж дюйм завдовжки, але потребував аж сімнадцять
