шкіру. Шрам унизу на спині. Якраз у тому місці, де дівчата набивають татуювання. Експерти вважають, що він позначав її або, можливо, відчував насолоду від її раптової полегкості й нового жаху, коли він зупинявся, а потім вгонив цей гостряк їй у спину (знову тривала пауза, але цього разу адекватна). Вони гадають, що, вирізаючи цей шрам, він стимулював своє збудження або, можливо, підтримував його. Це змушує нас подивитися на злочин під іншим кутом зору. Ґвалтівник був більшим соціопатом, аніж очікувалось. І ми вже про це міркуємо.
Фізичне одужання Дженні минало не без труднощів. Зашиті ділянки загоювалися не так легко, тож вона постійно, цілими днями, відчувала біль. Дівчина намагалась обмежити споживання їжі, щоб рідше ходити до вбиральні. За ті два тижні, доки загоювалися її рани, вона втратила десять фунтів і провела цей час здебільшого в ліжку чи на софі, нашпигована знеболювальними. У родині точилися суперечки щодо того, чи посилати її до школи. Через три тижні Дженні почувалася вже досить добре, і шкільні вчителі люб’язно запропонували надати їй усі необхідні матеріали й дозволили скласти річні іспити влітку.
Мене цікавило, як же Крамери підійшли до розв’язання цієї проблеми. Показово, що саме Шарлотта бажала, аби Дженні залишилася вдома під наглядом, а Том стояв за те, щоб вона повернулася до активного життя. Я міркував, чи справжня мотивація Шарлотти бува не стосувалася того, що Дженні не мала достатньо добрий вигляд, щоб з’явитися між люди. Дівчина не лише схудла, вона була дуже бліда, майже сіра, а під очима залягли чорні кола, можливо, від знеболювального. А на додачу до цих разючих зовнішніх змін вона втратила «жвавість» – свою енергію й усмішку. Я вважаю, якщо Шарлотта буде до кінця чесною із собою, то вона мусить визнати, що не хотіла, аби хтось бачив Дженні, поки сліди зґвалтування не зітруться з її зовнішності так само, як і з пам’яті.
Звісно, Шарлотта перемогла й тут.
Крамери винайняли літній будиночок на Блок-Айленд. Для Шарлотти то була значна жертва, адже довелося вийти з комітету у справах басейну. Одначе саме вона й запропонувала таке рішення, щоб натиснути «правильну» кнопку. Напевно, не останню роль відіграло бажання подружжя відпочити одне від одного. Проблеми їхнього шлюбу тепер загострилися настільки, що вони обоє боялися повного розриву, який здавався неминучим. Том приїжджав на острів на вихідні й провів там два тижні у серпні. Лукаса віддали до місцевого літнього табору. Хлопцю сказали про напад (не вживаючи слово «зґвалтування»), але він цим особливо не переймався, хіба що з позиції того, як це вплине на нього. Таке ставлення – цілком нормальне для його віку. Дженні закінчила шкільний рік і склала іспити до десятого класу. Вона запросила Вайолет приїхати на тиждень у гості на Блок-Айленд. Вони ходили на пляж святкувати шістнадцятий день народження Дженні. Іменинниця кілька разів усміхнулась. Том вважав, що її усмішки вимучені. Шарлотта вірила в їхню щирість. Ось він, вислід її старанної роботи з донькою, ретельного
