вона не дала йому змінного одягу, як це завжди робить, коли він збирається залишитися на ніч.
Емілі досі не подзвонила. Мій стан наближався до панічного. Руки так тремтіли, що, коли я насипала дітям кукурудзяні пластівці, хрусткі кружальця розсипалися по всьому столу і по підлозі кухні. Здається, я не сумувала так навіть за Девісом – людиною, яка допомагала мені, з якою я завжди радилася, яка мене заспокоювала.
Я вирішила, що завезу дітей до школи, а вже потім намагатимуся розібратися в ситуації. Хоча й не уявляла, кому телефонувати. Знала, що Шон, батько Нікі й чоловік Емілі, був десь у Європі, але я не мала номера його мобільного.
Я майже чую, як мамусі думають уголос, що я порушила власні ж правила: НІКОЛИ НЕ БЕРИ ДО СЕБЕ ЧУЖУ ДИТИНУ БЕЗ ДОДАТКОВОЇ КОНТАКТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Треба мати мобільні й стаціонарні номери обох батьків. Номер близького родича або того, хто має повноваження ухвалювати медичні рішення. Назву і телефон страхової компанії дитини.
Але ж у мене був номер – Елісон, няні. Вона відповідальна людина. Я їй довіряю, хоча ви знаєте, що я з осторогою ставлюся до того, щоб дітей виховували няні. Елісон повідомила, що Емілі сказала їй: Нікі ночуватиме у Майлза. Добрі новини! Я не запитала, чи сказала Емілі, на скільки залишиться Нікі. Боялася, що це матиме такий вигляд, ніби ми не досить тісно спілкуємося, і до того ж ви, мамусі, знаєте, які ми чутливі, коли справа стосується нашої компетентності.
Ви зараз подумаєте, що я не лише безвідповідальна, а й просто ненормальна, – проте скажу вам, що я не мала номера мобільного тата Нікі. Цьому немає виправдань. Я можу лише попросити вас не судити мене.
Завезла дітей у садок і сказала місіс Керрі, їхній чудовій учительці, що діти ночували в мене. Невідь-чому мала таке відчуття, що в Емілі будуть проблеми, якщо скажу, що вона не приїхала додому і не зателефонувала. Ніби… ніби я скаржуся на неї. Засуджую її за те, що вона погана мати.
Я сказала, що не можу додзвонитися Емілі, але впевнена, що з нею все гаразд. Мабуть, ми не зрозуміли одна одну щодо того, як довго Нікі лишатиметься в нас. Але, про всяк випадок, чи не могли б ви дати номер Шона, батька Нікі? Місіс Керрі сказала, що Емілі згадувала в розмові про те, що її чоловік зараз у відрядженні в Лондоні.
Я подобаюся вчителям Майлза. Усі вони читають мій блог. Вони цінують мої позитивні відгуки про школу, а я переказую їм щонайтепліші почуття й обійми за те, яку увагу вони приділяють нашим дітям.
Місіс Керрі дала мені номер Шона. Але я бачила (з-понад телефона), що вона дивиться на мене з певною недовірою. Я сказала собі, що поводжусь як параноїк, що вона намагається бути уважною, а не схвильованою. Намагається не судити.
Отримавши номер Шона, я трохи заспокоїлася. Треба було одразу ж йому зателефонувати. Не знаю, чому я цього не зробила.
Натомість зателефонувала в компанію Емілі.
«Денніс Найлон Інкорпорейтед». Ну от. Я це сказала. Для мене і багатьох із вас, мамусі, Денніс Найлон – той, ким для наших мам були Діор та Шанель. Недосяжний і всемогутній бог моди, яку ми не можемо собі дозволити.
Попросила
