ввечері зміна, так? Тоді залишаємося тільки ми з тобою. Може, підемо вип’ємо пивка? Що скажеш?
– Навіть не знаю…
– А чим ти тоді займатимешся? Сидітимеш у своїй крихітній квартирці? Мсьє Оланд, наш президент, знову скаже по телику, що в країні криза. А твоя порожня оселя нагадуватиме, що в тебе немає жінки.
– Емілю, від твоїх слів мені не кращає. Теж мені друг.
– Оце вже ні! Я твій друг! Я даю тобі сотні причин вийти з дому. Ну ж бо! Ходімо трохи розважимося. Підчепимо цікавих жінок. Нас заарештують. – Фаб’єн допиває каву й передає чашку Емілю, щоб той поставив її в раковину. – Погоджуйся. Тобі потрібно жити так, щоб було про що писати.
– Мабуть, – промовляє він, – я подумаю.
Еміль хитає головою, коли Фаб’єн махає їм рукою і йде геть.
6
Вона прокинулася від того, що у двері хтось постукав. Спершу стук був ледь чутний, але поступово ставав усе гучнішим, тому їй довелося сховатися під подушку. А тоді вона почула голос:
– Покоївка.
«Покоївка».
Нелл підводиться, кліпає очима, у вухах стоїть легкий дзвін, якусь мить вона не може зрозуміти, де перебуває. Вона дивиться на дивне ліжко, а тоді на шпалери на стінах. У кімнаті лунає приглушений стукіт. Вона дістає з вух беруші, і звук стає майже оглушливим.
Нелл злазить із ліжка, іде до дверей і відчиняє їх, протираючи очі.
– Доброго ранку.
Жінка в уніформі покоївки, перепрошуючи, відходить назад і промовляє:
– Ah. Je reviendrai[7].
Але Нелл навіть не здогадується, про що та говорить. Тому вона киває й зачиняє двері. Вона почувається виснаженою. Нелл зиркає на американку, але замість неї бачить лише порожнє ліжко, ковдра валяється на підлозі, двері шафи відчинені, а всередині порожні вішаки. Нелл у паніці оглядає номер, шукаючи свою валізу, – на щастя, вона все ще тут.
Нелл не думала, що американка поїде так рано, але вона рада, що їй більше не доведеться бачити те червоне обличчя. Тепер вона може спокійно прийняти душ і…
Вона дивиться на телефон. Чверть на дванадцяту.
Не може бути.
Вона вмикає телевізор, перемикаючи канали в пошуках випуску новин.
Зараз дійсно чверть на дванадцяту.
Сон як рукою зняло. Вона починає хутко збирати речі, кидаючи їх у валізу, і швидко одягається. Хапає ключі, квитки й біжить униз. Француженка стоїть за стійкою адміністратора, така ж бездоганна, як і вчора. Нелл одразу шкодує, що не знайшла часу на те, щоб вкласти волосся.
– Доброго ранку, мадемуазель.
– Доброго ранку. Я хотіла дізнатися, чи не могли б ви… Мені потрібно змінити квиток на «Євростар».
– Хочете, щоб я зателефонувала в «Євростар»?
– Так, будь ласка. Мені сьогодні потрібно бути вдома. Е-е-е… сімейні обставини.
Обличчя француженки залишається спокійним.
– Звісно.
Вона
О, я зайду пізніше (
