з нами, і ми знайдемо спосіб передати вам гроші в обмін на безпечне повернення нашої дитини.
Потім Марко відірвав очі від аркуша й подивився просто в камери:
– Я звертаюся до тих, хто забрав її, я обіцяю, вас ні в чому не звинувачуватимуть. Ми просто хочемо, щоб нам повернули дитину.
В цій останній фразі він відійшов від написаного тексту, і детектив Ресбак звів угору праву брову.
– Це все.
Спалахи продовжують зблискувати, коли Марко опускає руку зі зверненням. Репортери засипають його питаннями, але він розвертається до них спиною й допомагає Анні зайти всередину. Детективи Дженнінґз та Ресбак ідуть за ними.
Ресбак знає, що, попри обіцянки Марко, злочинцю, ким би він не був, не уникнути покарання. Батьки не здатні вплинути на це. Якщо це й справді викрадення заради викупу, фокус у тому, щоб віддати гроші викрадачеві в обмін на неушкоджену дитину, поки ніхто не запанікував і не наробив дурниць. Але викрадення дитини – серйозний злочин, і якщо щось іде не так, злочинець постає перед великою спокусою вбити жертву й позбутися тіла, щоб уникнути покарання.
Коли вони повертаються всередину, Ресбак каже:
– Тепер мусимо чекати.
Марко вдається нарешті вмовити Анну піти нагору й спробувати відпочити. Вона з’їла супу з крекерами – ото й уся її їжа за день. Їй доводилося час від часу зціджувати молоко, ховаючись у ванній, де вона могла лишитися на самоті. Але руками не зцідиш стільки молока, скільки з’їдає дитина, тож тепер її груди переповнені, гарячі й болять.
Перед тим як вона спробує відпочити, треба зцідитися знов. Вона сидить у кріслі для годування, і сльози переповнюють її. Як таке взагалі може бути: вона сидить у цьому кріслі й, замість дивитися на свою малесеньку дівчинку біля грудей, замість спостерігати за тим, як вона стискає і розкриває свої маленькі долоньки й дивиться на маму своїми великими круглими оченятами з довгими віями, вона вичавлює молоко руками у пластиковий контейнер лише для того, щоб вилити його в рукомийник? Це забирає багато часу. Спершу ліва, потім права. Як вона могла забути про те, що зняла з дитини рожевий комбінезон? Що ще вона не пам’ятає про той вечір? Вона певна – це все шок. Ось і все.
Нарешті вона закінчила. Анна поправляє одяг, встає з крісла для годування й підіймається сходами у ванну кімнату. Виливши молоко в рукомийник, вона дивиться на себе у розбите дзеркало.
Ресбак проходить пішки декілька кварталів від будинку подружжя Конті до вулиці з модними бутіками, галереями та ресторанами. Стоїть ще один спекотний вологий літній вечір. Він заходить перехопити й підсумувати те, що йому відомо. Няня раптом скасувала свій прихід о 18:00 – треба вважати, що в той час дитина була жива. О сьомій вечора Конті прийшли в гості до сусідів, а отже, навряд чи в них було достатньо часу, щоб убити дитину й заховати тіло між дзвінком няні й часом, коли вони пішли. Також ніхто начебто не бачив, щоб хтось із них виходив із будинку між шостою та сьомою годинами вечора з дитиною чи без неї.
І Марко, й Анна кажуть, що Марко ходив перевірити
