навіть найпатріотичнішою! От бачиш, яка сила людських переконань?
Данило деякий час напружено обмірковував почуте, потім був змушений знехотя зізнатися:
– Ну що ж, Никифоре Івановичу, мабуть, ви таки маєте рацію.
– Я, юний мій друже, не «мабуть» і не «таки» маю рацію. Я «ще й як» маю рацію! Ти просто не замислювався над подібними речами… хоча міг би й замислитися. Ось тобі ще один приклад: чи знаєш ти, який жах трапився в Києві буквально за кілька тижнів до вашого приїзду?
– Це на Звіринецьких складах боєприпасів?[33]
– Отже, знаєш, – зітхнув полковник. – Так от, мені все не дає спокою думка: а чи не влаштував хтось весь цей пекельний феєрверк навмисно з однією-єдиною метою – добитися повалення Української держави?!
– Але!.. Але ж якщо це зроблено навмисно, так скільки ж людей довелося загубити лише для того, щоб…
Не в силах підшукати потрібні слова, підліток розгублено замовк.
– Зате як приз – влада над величезною і заможною Україною, яку справедливо називають житницею Європи! Заради цього, мій юний друже, можна піти на будь-який злочин.
– Оце та-а-ак!.. – Данило дивився в одну точку перед собою витріщеними від напруги очима.
– До речі, не знаю, чи чув ти про те, що два тижні тому в Єкатеринбурзі більшовики розстріляли всю царську сім’ю разом з кількома наближеними особами?[34] Цілком можливо, батьки не говорили про це, намагаючись вберегти ваші дитячі душі від такого жаху… але це так.
– Не-е-е… не говорили, – підтвердив гетьманич, в очах якого промайнув непідробний переляк.
– Так я і думав. Можливо, юний мій друже, мені також не годиться розповідати тобі про подібні, безумовно жахливі речі. Але якщо вже у нас почалася така серйозна розмова, то, як на мене, тобі корисно буде дізнатися, на що можуть піти люди заради захоплення влади. Адже Росія набагато більша і заможніша за Україну, а отже, й перспектива приходу до влади там виглядає куди спокусливіше.
Але повернімося до нашої держави. Отже, всього лише в квітні цього року великі землевласники на хліборобському з’їзді привели до влади твого батька. За якихось півтора місяці в столиці Української держави стається потужний вибух на артилерійських складах. Потім минає ще два місяці – й від рук терориста гине німецький головнокомандувач зі своїм ад’ютантом. Чи знаєш ти, до якої партії належить терорист-вбивця фон Айхгорна, або батьки так само оберігають вас і від подробиць цієї кривавої справи?
– Не знаю…
– Так от, юний мій друже, він є есером. Себто, соціалістом, яких і в нашій Українській державі набереться з надлишком. Трохи раніше в більшовицькій Росії ті ж таки ліві есери вбивають німецького посла фон Мірбаха, а більшовики розстрілюють колишнього імператора з усією сім’єю і невеличким почтом. Отож я і думаю, юний мій друже: чи існує між усіма цими подіями якийсь зв’язок?…
– Але
6 червня (25 травня за ст. ст.) 1918 року внаслідок декількох вибухів на артилерійських складах був практично повністю знищений доволі густонаселений район Києва – Звіринець (див. Хронологічну таблицю). Ретельне слідство дійшло висновку, що причиною трагедії стала необережна поведінка персоналу, що обслуговував склади. Хоча існують і деякі інші версії тієї трагічної події, включно з диверсією, спрямованою на підрив гетьманської влади.
Це сталося в ніч з 16 на 17 липня 1918 року (див. Хронологічну таблицю).
