Зоряні миті людства. Новели (збірник). Стефан Цвейг

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Зоряні миті людства. Новели (збірник) - Стефан Цвейг страница 30

Зоряні миті людства. Новели (збірник) - Стефан Цвейг

Скачать книгу

його слова і мелодію на барикадах Парижа, а король-громадянин Луї-Філіп призначив йому як творцеві невеличку пенсію. Занедбаному і забутому видається дивом, що про нього взагалі ще пам’ятають, але це радше мимобіжний спогад, і коли 1836 року сімдесятишестирічний чоловік зрештою помер у Шуазі-ле-Руа, ніхто вже не знає і не пам’ятає його ім’я. Знову минуло кілька поколінь, і тільки під час Світової війни, коли «Марсельєза», що давно вже стала національним гімном, знову лунала войовниче на всіх фронтах Франції, наказали, щоб тіло малого капітана Руже помістили на тому самому місці в соборі Інвалідів, де лежить тіло малого лейтенанта Бонапарта, отож украй не уславлений творець вічної пісні нарешті відпочиває в крипті слави своєї батьківщини від розчарування, що він був не ким іншим, як поетом і творцем однісінької ночі.

      Світова хвилина Ватерлоо

Наполеон, 18 червня 1815 року

      Доля лине до могутніх і схильних до насильства. Довгі роки вона, мов слуга, кориться комусь одному: Цезареві, Александру, Наполеонові, бо любить стихійних людей, що подібні до неї самої, до незбагненної стихії.

      Але іноді, і то завжди вкрай рідко, вона, пройнявшись дивним настроєм, піддається комусь байдужому. А інколи – і це найдивовижніші миті в світовій історії – нитки фатуму на одну непевну хвилину потрапляють до нікчемних рук. Такі люди завжди більш налякані, ніж ощасливлені бурею відповідальності, що втягнула їх у героїчну світову гру, і майже завжди, затремтівши, випускають із рук накинуту їм долю. Дуже рідко людина могутньою рукою підносить нагоду, яка їй трапилась, і себе разом із нею. Адже величне дається незначному лише на секунду, і той, хто проґавить його, вже ніколи не буде обласкавлений ним удруге.

Ґруші

      Серед танців, любовних романів, інтриг і суперечок Віденського конгресу просвистіла, наче випущене гарматне ядро, звістка, що Наполеон, цей скутий лев, вирвався зі своєї клітки на Ельбі, – і вже мчать на всі боки вісники. Наполеон здобув Ліон, прогнав короля, війська з давніми імператорськими прапорами переходять на його бік, він у Парижі, в Тюїльрі, марні були Лейпцизька битва і двадцять років людовбивчих війн. Немов збиті докупи однією силою, міністри, – англійський, прусський, австрійський, – які щойно плаксиво сперечалися, доходять згоди, російську армію похапцем знову мобілізують, щоб тепер уже остаточно вирвати владу з рук узурпатора; ще ніколи Європа легітимних імператорів і королів не була такою єдиною, як у ті години першого обурення. З півночі на Францію наступає Веллінґтон, йому на поміч іде прусська армія під командою Блюхера, на Рейні споряджається Шварценберґ, а як резерв повільно й важко ступають по Німеччині російські війська.

      Наполеон єдиним поглядом збагнув смертельну небезпеку. Він знає: немає часу чекати, аж поки збереться вся зграя. Треба розділити їх, напасти на когось одного, на пруссаків, англійців чи австрійців, перше ніж вони стануть європейською

Скачать книгу