нарікав, та все ж йому було прикро відчувати, що за той короткий час, поки вони з братом ходили до крамниці, їх ніби відсунули на другий план.
– Краще апельсиновий сік, – відповів Альберт Казенс, що припинив роботу лише на хвилинку, щоб випити напій, який запропонувала йому Боні. Боні, яка до цього очей не зводила з копів, тепер зосередила усю свою увагу на двох прокурорах.
– До горілки, – заперечив йому Фікс, – для приготування «викрутки». Це всім відомо.
Проте Казенс лише похитав головою у відповідь цьому невірі, що ставив під сумнів його слова, і саме тієї миті Беверлі простягнула своєму чоловікові напій. Цілому світові було очевидно: між нею та Казенсом виникло якесь особливе порозуміння, щось на кшталт відомого лише їм двом коду. Фікс тримав у руці паперянку з напоєм та пильно дивився на непроханого гостя. В його оселі зараз були три його брати, безліч міцних здорованів із поліційного відділка Лос-Анджелеса, священик, який організовував суботній збір коштів для дітей з малозабезпечених родин, – усі вони виступили б на його боці, якби довелося випхати за двері одного заступника окружного прокурора.
– Будьмо, – неголосно промовила Беверлі, не як тост, а як вказівку, і Фікс, усе ще ображений, перехилив паперянку.
Отець Джо Майк сидів на землі, обпершись спиною об стіну Кітінґового будинку та знайшовши собі невеличку ділянку в затінку. Паперянку з коктейлем із апельсинового соку та джину він поставив собі на коліно, обтягнуте форменими чорними штаньми. Штаньми священика. Паперянка була вже третьою чи четвертою, він не пам’ятав точно, та й не дуже цим переймався, адже напою у них було всього по кілька крапель. Він намагався подумки підготувати свою проповідь для недільної служби. Йому хотілося розповісти пастві – тим небагатьом парафіянам, кого не було на святкуванні у Кітінґів, – про те, як саме тут, сьогодні, повторилося Христове диво з хлібами та рибою, але йому не вдавалося вилучити з розповіді випивку. Священик не вірив, що він сам був очевидцем дива, ніхто б про це навіть не подумав, але перед ним було бездоганне пояснення того, як таке диво могло статися в часи Христа. Це правда, що пляшка джину, яку приніс із собою Альберт Казенс, була велика, але нею аж ніяк не можна наповнити всі ті паперянки з коктейлем, та ще й не раз, щоб пригостити понад сотню гостей, що тепер танцювали у кількох метрах від Джо Майка. І навіть якщо недавно обірвані гілки апельсинових дерев на задньому подвір’ї доти ламалися від фруктів, їх би все одно не вистачило, щоб наситити усю юрбу запрошених. Традиційно вважають, що не можна змішувати апельсиновий сік із джином, а тут – хто ж бо думав, що на вечірці з нагоди хрестин будуть подавати міцні напої? Якби Кітінґи просто поставили пляшку у бар, то ніхто би про неї більше й не згадав. Але Фікс Кітінґ дав пляшку дружині, яка надто нервувалася, щоб організувати гарну вечірку, а тому потребувала невеличкого ковтка коктейлю для розрядки; а оскільки вона потребувала ковтка коктейлю, то з волі Господа усі присутні приєдналися до неї. З багатьох поглядів
