Або якби перед ним присіла Беверлі Кітінґ замість її сестри, дивлячись на нього своїми широко поставленими блакитними очима, у сукні, що задерлася так, що йому було б видно колір її спіднього? Він злегка хитнув головою, воліючи прогнати ці думки. Негарні думки. Він спробував повернутися подумки до хлібів та риби, а коли переконався в тому, що йому це не вдається, підняв угору вказівний палець:
– Один раз, – сказав він.
Боні всміхнулася йому такою вдячною усмішкою, що отець Джо Майк запитав себе, чи вдалося йому коли-небудь у житті ще так ощасливити якусь живу душу, як цієї миті. Вони покинули паперянки і спробували допомогти одне одному підвестися, хоча то було нелегко. Ще до того, як повністю підвестися, вони вже тримали одне одного в обіймах. При цьому Боні майже зімкнула руки на шиї Джо Майка та повисла на ньому, мов орар, який священик одягав під час вислуховування сповідей. Він ніяково тримав її руками за талію в тому місці, де ребра вигиналися донизу, щоб зустрітися з його пальцями. Джо Майк не знав, чи хтось із присутніх на вечірці спостерігав за ними. Насправді його охопило відчуття невидимості, прихованості від усього світу в загадковій лавандовій хмаринці, що розросталася навколо них від волосся сестри Беверлі Кітінґ.
Сказати по правді, Боні змогла-таки потанцювати раз перед тим, як закадрити отця Джо Майка, хоча врешті їй не поталанило дотанцювати навіть до половини танцю. Вона на хвилинку відтягла роботящого Діка Спенсера від апельсинів, сказавши, що йому треба відпочити, бо профспілкові правила захисту прав трудящих поширюються й на тих, хто чавить апельсини. Дік Спенсер носив товсті окуляри у роговій оправі, що надавало йому розумного інтелігентного вигляду, значно інтелігентнішого, ніж у Ломера, напарника Фікса, який навіть не дивиться в її бік, попри те, що вона, сміючись, двічі прихилялася до нього. (Дік Спенсер насправді був розумним. До того ж він був настільки короткозорим, що кілька разів під час занять з боротьби у нього поцупили окуляри, бо підозрювали, що він геть сліпий. Сама лише думка про те, що він здатен безстрашно боротися з кимось, хто тримає в руці зброю чи ніж, і зовсім не помічати цього, була достатньою, щоб прийняти його спочатку на вечірні курси поліції, потім – до юридичної школи, а ще згодом – дозволити відмінно скласти екзамен на адвоката). Боні взяла Спенсера за його липку від соку руку і повела надвір, на галявину за будинком. Вони враз утворили велике коло, постійно натикаючись на інші пари. Обіймаючи Спенсера, Боні відчувала його худорлявість під сорочкою, худорлявість у хорошому значенні слова, ту худорлявість, яка дає змогу двічі обгорнутися навколо дівочого тіла. Інший заступник окружного прокурора, Казенс, був гарніший, сказати правду – кльовий, але надто вже самозакоханий, у цьому Боні була впевнена. А Дік Спенсер – такий любчик у її обіймах!
Її думки розвинулися саме до цього висновку, коли вона відчула, як чиясь дужа рука вхопила її за плече. Боні увесь час намагалася зосередити погляд на очах Діка Спенсера за окулярами, і від цього зусилля їй поморочилося в голові, а може, і не від цього,
