з батьками, вони б, напевне, сказали, що їм це подобалося, але такого бажання в них не було, а тому вони змовчали.
Наступного ранку було жарко, немов у пеклі. Пташки не цвірінькали, намагаючись зберегти сили. Берт наказав дітям іти до машини та всідатися, хоча всім було очевидно, що це легше сказати, ніж зробити. По-перше, буде шалена суперечка, кому сідати поряд із Албі, отже всі стояли на доріжці й чекали початку. Переднє місце поряд з водієм було для батьків, а тому взагалі не розглядалось як варіант, попри те, що Керолайн і Френні постійно займали його, коли їздили в машині з матір’ю під час навчального року. А тому залишалися сидіння зразу ж за переднім, потім заднє та останнє в самому кінці фургона. Врешті-решт діти завжди якось сідали парами, за статтю чи за віком; це означало, що терпіти витівки Албі майже завжди випадало або Келові, або Джанет, інколи – Френні, але ніколи Керолайн чи Голлі. Албі зазвичай наспівував пристрасний варіант «Дев’яносто дев’ять пляшок пива на стіні», в якому кількість не зменшувалася по порядку – після п’ятдесяти пляшок їх ставало сімдесят вісім, потім чотири, а потім – сто чотири. Згодом він казав, що його нудить у машині та починав дуже переконливо зригувати, що змушувало Берта без причини з’їжджати на узбіччя швидкісної траси, і за що незмінно сварили Джанет, яка взагалі нічого не казала. Побачивши перший-ліпший дороговказ виїзду зі швидкісної автотраси, Албі питав, чи не тут їм треба повертати.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
