виходив на світло дверей чорного ходу, де вона стояла, чекаючи. Вона хотіла відшити його, але це бажання не було дуже категоричним; вона була майже готова піддатися. Зрештою, її обманювали й раніше (але він – ніколи), і вона мала бойфрендів, які й раніше поверталися до неї п’яні (зокрема, й він). Та коли вона його побачила…
Її перший кривавий бул.
І ось тепер вона бачила перед собою інший. Кухня Аменди була вимазана, забруднена й заляпана тим, що Скот іноді любив називати – здебільшого в поганому наслідуванні Говарда Козела[13] – «червоним вином». Червоними краплями був обляпаний прегарний жовтий прилавок Менди, покритий пластиком марки «Форміка»; червона рідина була також розмазана на передньому склі мікрохвильової печі; на лінолеумі підлоги теж червоніли плями і навіть слід від ноги. Рушник для витирання посуду, кинутий у зливальницю, був наскрізь просякнутий нею.
Лізі подивилася на все, і серце в неї лунко закалатало. Це природно, сказала вона собі; видовище крові завжди так впливає на людей. До того ж вона сьогодні пережила довгий і наповнений стресами день.
Ти маєш пам’ятати, що все завжди здається гіршим, аніж воно насправді є. Можна об заклад побитися, вона розбризкала кров навколо умисно – Аменду ніколи не підводило її відчуття драматичного. А ти бачила й гірші випадки, Лізі. Наприклад те, що вона зробила зі своїм пупом. Або Скота, який повертається в Клівз. Чи не так?
– Що ти сказала? – запитала Дарла.
– Я нічого не казала, – відповіла їй Лізі.
Вони стояли у дверях, дивлячись на свою нещасну старшу сестру, що сиділа за кухонним столом – поверхня якого була теж покрита яскравою жовтою формікою, – голова її була похилена, а волосся спадало на обличчя.
– Ні, сказала. Ти сказала «Чи не так?»
– Гаразд, я сказала «Чи не так?», – різко підтвердила Лізі. – Наша добра матінка запевняла, що люди, які розмовляють самі з собою, мають гроші в банку.
І вона їх мала. Завдяки Скотові в неї їх було трохи більше або трохи менше як двадцять мільйонів, залежно від кон’юнктури на ринку акцій та цінних паперів.
Проте згадка про гроші не могла вимити кухню, яка була вся заляпана кров’ю. Лізі подумала, що Аменда ніколи не користується для своїх витівок лайном, певно, тільки тому, що їй це ніколи не спадало на думку. Якщо так, то їм пощастило з нею бодай у цьому.
– Ти заховала ножі? – запитала вона Дарлу, sotto voce.[14]
– Звісно, заховала! – з обуренням відповіла Дарла… і стишила голос: – Вона порізалася скалками свого паскудного розбитого блюдця, Лізі. – Поки я робила пі-пі.
Лізі вже й сама це зрозуміла й вирішила якнайшвидше поїхати до супермаркету й купити для Аменди новий посуд. Бажано жовтий, у тон з усією обставою кухні, якщо можливо, та головне, щоб він був пластиковий із наліпленими на ньому етикетками і не бився.
Вона опустилася навколішки перед Амендою, щоб узяти її руку. Дарла сказала:
– Саме
Відомий спортивний коментатор.
Упівголоса – музичний термін (
