style="font-size:15px;"> Кредок кивнув головою. Він тримав у пам’яті ще одну з неоціненних характеристик констебля Леґа. Назвавши Дору Баннер фразою «у неї не всі дома», а Летицію Блеклок – «жінка окей», він прикрасив послужний список Міці словом «брехуха».
Ніби прочитавши його думки, міс Блеклок сказала:
– Але ви не ставтеся з упередженням до бідолашної дівчини, тому що вона брехуха. Я щиро вірю, що, як і у випадку багатьох брехунів, у її брехні є чимало правди. Так, наприклад, якщо вона розповідала про себе все більші й більші жахіття, аж поки починала вірити, що будь-яка страшна історія з газетних сторінок відбувалася й особисто з нею або з її родиною, то вона пережила тяжкий шок і насправді, і принаймні одного з її близьких родичів було вбито в неї на очах. Я думаю, багато з цих переміщених осіб відчувають, – і мабуть, вони мають рацію, – що наші співчуття і симпатія залежать від жорстокостей, які їм довелося пережити, а тому вони перебільшують і вдаються до вигадок.
Вона додала:
– Правду кажучи, Міці – особа нестерпна. Вона всіх нас дратує і сердить, вона підозрілива й похмура, її почуття постійно хтось зачіпає, і вона почуває себе глибоко скривдженою. Але, попри все це, мені щиро шкода її. – Вона усміхнулася. – А крім того, якщо вона захоче, то вміє готувати надзвичайно смачно.
– Я спробую не надокучати їй занадто, – заспокійливо промовив Кредок. – А хто мені відчинив двері? Міс Джулія Сімонс?
– Так. Ви хочете поговорити з нею тепер? Патріка немає вдома. Філіпа Геймс працює в «Даяс-Холі», і ви знайдете її там.
– Дякую, міс Блеклок. Я хотів би побачитися з міс Сімонс тепер, якщо можна.
Розділ шостий
Джулія, Міці й Патрік
І
Коли Джулія увійшла до кімнати й сіла на стілець, який звільнила для неї Летиція Блеклок, вираз обличчя в неї був спокійний і стриманий, і це чомусь роздратувало Кредока. Вона подивилася на нього незворушним поглядом і стала чекати його запитань.
Міс Блеклок тактовно вийшла з кімнати.
– Будь ласка, розкажіть мені про вчорашній вечір, міс Сімонс.
– Учорашній вечір? – промурмотіла Джулія без будь-якого виразу в очах. – О, вчора ми поснули, як мертві. Такою, либонь, була наша реакція.
– Я маю на увазі вечір, починаючи з шостої години.
– А, розумію. До нас прийшло чимало занудних людей.
– Справді занудних?
Вона обдарувала його ще одним незворушним поглядом.
– Ви ж уже знаєте, хто тут був.
– Я ставлю вам запитання, міс Сімонс, – люб’язно проказав Кредок.
– Пробачте мені. Це так нудно, коли тебе примушують щось повторювати. Навіщо вам… Ну, гаразд… Прийшли полковник і місіс Істербрук, міс Гінчкліф і міс Мерґатройд, місіс Светенгем та Едмунд Светенгем і місіс Гармон, дружина вікарія. Вони прийшли в такому порядку, як я назвала. А якщо ви
