багато будинків потребують, щоб їх пофарбували. Дуже приємна маленька садиба».
Коли автомобіль Кредока зупинився перед парадними дверима, сержант Флетчер вийшов з-за дому. Сержант Флетчер був схожий на гвардійця, він умів по-військовому ставати струнко і знав, як надати дуже різних значень односкладовому слову: «Сер».
– Отже, ти тут, Флетчере.
– Сер, – сказав сержант Флетчер.
– Маєш щось доповісти?
– Ми закінчили огляд будинку, сер. Шерц, схоже, ніде не залишив відбитків пальців. Він був у рукавичках, звичайно. Жодного сліду від висаджених дверей або вікон із метою вдертися до будинку. Схоже, він приїхав сюди з Меденхема на автобусі, що прибуває о шостій. Бічні двері будинку, як мені вдалося з’ясувати, були замкнені о пів на шосту вечора. Думаю, він увійшов у дім крізь парадні двері. Міс Блеклок стверджує, що ці двері зазвичай не замикають доти, доки всі в домі не вкладаються спати. З другого боку, служниця посвідчила, що парадні двері були замкнені протягом усієї другої половини дня. Але вона посвідчить що завгодно, бо це жінка надзвичайно темпераментна. Вона біженка десь зі Східної Європи.
– То з нею важко розмовляти?
– Сер! – з особливим притиском відказав сержант Флетчер.
Кредок усміхнувся.
Флетчер продовжив свій рапорт:
– Система освітлення всюди в повному порядку. Нам досі не пощастило з’ясувати, як він зумів вимкнути світло. Було відключено лише один контур. Вітальню й хол. Сьогодні, безперечно, бра та верхні лампи під’єднують до різних пробок, але в цьому домі стара система розташування дротів. Не розумію, як йому вдалося дістатися до пульта з пробками, бо він висить у коридорі за посудною шафою, отож, він міг пройти туди лише через кухню, і служниця не могла б його не побачити.
– Якщо вона не була з ним у змові.
– Це цілком можливо. І він, і вона чужоземці, і я не схильний довіряти їй анітрохи.
Кредок помітив два величезні налякані чорні ока, що дивилися на нього крізь вікно, яке було поруч із парадними дверима. Обличчя, розплющене об шибку, було майже невидиме.
– То вона?
– Вона, сер.
Обличчя зникло.
Кредок натиснув на кнопку дзвінка біля дверей.
Після тривалого очікування двері відчинила симпатична молода жінка з каштановим волоссям і знудьгованим виразом обличчя.
– Детектив-інспектор Кредок, – сказав Кредок.
Молода жінка подарувала йому досить холодний погляд привабливих карих очей і сказала:
– Заходьте. Міс Блеклок чекає вас.
Хол, як помітив Кредок, був довгий, вузький, і в нього виходило, як йому здалося, безліч дверей.
Молода жінка відчинила двері ліворуч і сказала:
– Прийшов інспектор Кредок, тітко Леті. Міці не захотіла відчинити двері. Вона зачинилася в кухні і стогне там із неймовірними відтінками в голосі. Не думаю, що ми матимемо сьогодні обід.
Вона
