Рубану Кониським. Але чи означало все це, що саме Безбородько написав «Історію русів»?[133]
Михайло Возняк вважав, що так. На підкріплення своїх аргументів учений наводив листи Безбородька батькові. Перший лист було датовано серпнем 1776 року. Молодий Безбородько писав з Царського Села і просив батька надіслати йому два літописи, гетьманські універсали і магдебурзький статут. «Ибо сии все книги здесь тем нужнее, что находятся люди, кои вознамерилися издать историю малороссийскую и напечатать перевод статута», – писав Олександр Безбородько. Другий лист, датований 31 березня 1778 року, докладався до примірника «Краткой летописи» Рубана, що його Безбородько надсилав батькові. У ньому молодий Безбородько згадував, що причетний до видання й написання останньої частини літопису, та зауважував, що в першій частині (ймовірно, малася на увазі «Краткая летопись Малой России», яка закінчувалася 1734 роком і була надіслана Кониським) повно неточностей. «Малое сие сочинение, – писав Безбородько про видання Рубана, – служит теперь руководством к намереваемому нами изданию полной малороссийской истории, в которой, конечно, все погрешности летописи исправлены будут, коль только успеем собрать все потребные нам известия». «Упражняяся в свободное от других дел время сим приятным […] трудом», Безбородько дякував батькові за те, що його навчали історії рідного краю, і бачив у своїй роботі «изъявление моего нелицемерного к согражданам моим усердия».[134]
Возняк вважав ці листи – першим увагу дослідників «Історії русів» на них звернув Павло Клепацький – важливим доказовим матеріалом, про який не знав Слабченко. Він вважав, що на момент написання другого листа Безбородько працював над «Історією русів». Розвиваючи безбородьківську теорію, Возняк встановив текстуальний зв’язок між «Історією русів» і політичними вимогами чернігівської старшини в другій половині ХVІІІ століття. Додаткові свідчення на підтримку своєї гіпотези він помітив у певних епізодах життя і кар’єри Безбородька. Анонімний автор «Історії русів» виказував прихильне ставлення до графа Петра Рум’янцева, патрона Безбородька, – один біографічний аргумент на користь гіпотези Возняка. Другий – негативне ставлення автора трактату до високопосадовця Григорія Теплова, якого не любив і Безбородько. Нарешті, анонімний автор дуже добре знав Чернігівщину, батьківщину Безбородька, і Возняк вважав це додатковим аргументом за Олександра Безбородька і проти Полетик, уродженців Полтавщини. Возняк також вказував, що після скасування Гетьманату Безбородько виступав за відновлення козацьких військових формувань і до кінця життя був патріотом своєї батьківщини.[135]
Згідно з Возняком, Олександр Безбородько написав «Історію русів», можливо, за допомогою Рубана, у 1778 році. Блискуча придворна кар’єра Безбородька накладала певні політичні обмеження на його творчість, тому його твір не міг вийти у світ. Текст
Там само. – С. 141–148, тут 141.
Там само. – С. 137–138.
Там само. – С. 146–152.
