до нього, – ледве вимовив патер Браун. – Я хотів просити його, щоб він зізнався і розкаявся.
Пропустивши пригніченого священика вперед, немов конвоюючи заручника або жертву для заклання, вони поспішили в кабінет, який зустрів їх несподіваною тишею.
Видатний детектив сидів за столом, вочевидь, занадто занурений у справи, і не помітив їхньої появи. У дверях відвідувачі забарилися, але щось у нерухомій елегантній постаті, поверненій до них спиною, спонукало лікаря кинутися вперед. Одного погляду і дотику було досить, щоб виявити біля ліктя Валантена коробочку з таблетками та переконатися, що він мертвий. На застиглому обличчі самогубця вони прочитали горду непохитність Катона.[6]
Убивство нашвидкуруч
Ця загадкова історія трапилася в містечку на узбережжі Сассекса, де біля самого моря в оточенні садів стоїть готель «Травневе деревце і гірлянда». Жителі містечка добре пам’ятають, як одного яскравого сонячного дня в тихий готель зайшли дві дуже цікаві особи.
Не запам’ятати їх було б дуже дивно. Один із них, смаглявий незнайомець із чорною бородою, носив виблискуючий на сонці зелений тюрбан. Інший, на думку багатьох, виглядав ще цікавіше: руді вуса, майже левова грива, чорний м’який капелюх, з тих, що носять священики. Цього чоловіка в містечку знали, він частенько з’являвся на узбережжі і читав там проповіді або, розмахуючи дерев’яною батутою, диригував оркестром Надії. Але щоб він раніше хоча б раз заходив у бар при готелі – такого місцеві жителі ще ніколи не бачили. Втім, поява цих дивних панів – не початок нашої історії. Щоб розплутати всі хитрі викрутаси, краще звернутися до самого початку.
За півгодини до появи помітних гостей у готель зазирнули двійко нічим не примітних гостей. Перший, кремезний симпатичний чоловік, тримався так, аби за можливості не привертати до себе нічиєї уваги. Але якщо хтось пильніше придивився б до його взуття, то безпомилково визначив би, що перед ним стоїть інспектор поліції у цивільному, в своїй буденній одежі. Його супутник, сіренький чоловічок, також не вирізнявся особливим потягом до моди – на ньому був костюм священика. Однак цей слуга Божий проповідей на березі не читав.
Супутники пройшли через хол і опинилися в просторій кімнаті для курців, де розташовувався бар. Хто б міг подумати, що звичайні відвідини бару можуть обернутися трагедією, якій того дня судилося розігратися на очах супутників? Варто сказати, що в той час у респектабельному готелі під назвою «Травневе деревце і гірлянда» відбувався ремонт. За словами господаря, його «оновлювали», але, на думку постійних клієнтів, його не оновлювали, а переробляли «під горіх». Так висловився пан Реґлі, підстаркуватий джентльмен, відомий на всю околицю своєю сварливістю і примхливістю. Він за звичкою заходив у бар, замовляв шеррі-бренді, сідав у куточку і брався шпетити всіх і все.
Ремонт йшов, як годиться, і скоро від звичного оформлення англійського готелю не залишилося
Мабуть, автор мав на увазі Марка Порція Катона Молодшого, римського політичного діяча, опонента Юлія Цезаря. Він наклав на себе руки, дізнавшись про перемогу Цезаря при Тапсі.
