– почала вона, стараючись, щоб голос не тремтів. – Я хочу, щоб ви спокійно поговорили зі мною. Хочу знати, що довело вас до такого стану.
Вудз шалено реготав.
– Хочете знати, га? Дзуськи, не дізнаєтеся. Я поговорю з кимось здоровим. Це на них схоже – послати вас сюди. Мабуть, гадають, що я побалакаю з вами, бо ви божевільна. Скажіть отому брудному собаці Вінчінтеллі, щоб прийшов сюди, і я поламаю йому кожну кістку в тілі…
Пітер ще дужче розлютився, глянувши на наглядача, рушив уперед, а той, уже попереджений, відступив, затулив собою Кей, витіснив її з дверей і поспішно грюкнув ними.
Зразу ж за порогом стояв доктор Вінчінтеллі.
– Сподіваюся, ви задоволені, міс Шейфер, – холодно сказав він. – А я, поки тут завідую, мушу наполягати на тому, щоб мої розпорядження виконувалися.
Очі Кей наповнилися сльозами – не від зауваження Вінчінтеллі, на яке вона майже не зважала, а від співчуття до стражденної душі за важкими дверима.
– У мене є телеграма від вашого батька, – вів далі доктор. – Він хоче, щоб ви негайно приїхали до нього в Нью-Йорк і звідти супроводжували сюди пацієнтку.
– Дуже добре, – глухо відповіла Кей.
Вона почувалася зрадницею – перед очима постав Пітер Вудз. Ось він спокійно йде дорогою до свободи, ось він добровільно сідає в машину й повертається до цього жахіття. Хоча Кей і благоговіла перед батьком, проте, їдучи до залізничної станції, вирішила, що таки попросить його придивитися до премудрих методів доктора Вінчінтеллі. За півроку роботи інтерном у батьковій клініці вона ні разу не помилилась, підсвідомо визначаючи хворобу людини за будь-якою з багатьох дрібних ознак. Може, й цього разу Кей спиралася на своє підсвідоме чуття, адже змалку жила в цій атмосфері. З цим випадком вийшов клопіт, щось тут було не те. Аж до нинішнього пополудня здавалося, що він легко піддаватиметься лікуванню.
Трохи збентежена тим, що через брак досвіду не можна покластися на свої судження, вона підсумувала те, що побачила. 1. Проти Пітера Вудза свідчить те, що всі три його брати божевільні.
2. На користь Пітера Вудза свідчить те, що він добровільно поїхав до клініки.
3. На користь Пітера Вудза свідчить те, що він був розсудливий і зговірливий навіть тоді, коли вже занепав духом.
4. Проти Пітера Вудза свідчить те, що він робив дивні й невмотивовані зауваження.
Які були ці зауваження? Вона знову задумалася над ними. Оця його схильність вважати божевільними нормальних людей, хоча б саму Кей… Кілька разів Вудзова поведінка показала цю схильність. У розмовах із Кей він ні разу не назвав її лікаркою чи доктором, увесь час говорив із нею так, наче вона психічнохвора. Сьогодні обізвав її підсадною качкою. Натякнув, що вона, пацієнтка, запобігає ласки в начальства, тому й спонукала Пітера повернутися до клініки. І, нарешті, його дивне запитання в майстерні: «Чому вони не в білому, як ви?»
Машина зупинилася перед станцією, і раптом Кей випросталася. Вищання гальм неначе розбудило ельфа інтуїції, заблукалого в підсвідомості.
