між працівниками. Але ще більше фірм просто проводять неправильну політику, несвідомо перешкоджаючи колективній роботі та взаємній підтримці своїх співробітників. Таким чином відкидаються поради дослідників і здорового глузду.
8. І нарешті, «мама краще знає»! Вивчаючи групи підтримки, що діють за принципом «рівний – рівному», ми раптом почали помічати їх присутність усюди – від «кухонних кабінетів» Рузвельта й Кеннеді до груп підтримки, що збираються в підвалах церков. Без участі груп підтримки не обходяться відомі лідери та їхні високоефективні команди, про які ми дізнаємося зі сторінок журналів. Скрізь ми бачили групи, що надають підтримку й поради, аби допомогти людям змінити своє життя на краще.
Мені пригадався картярський клуб у рідному Латробі, до якого належить моя мати. Усе почалося з того, що вісім жінок почали збиратися раз на місяць. Ось уже сорок три роки вони діляться одна з одною своїми мріями, радощами і сімейними проблемами, співчувають одна одній щодо того, як важко буває звести кінці з кінцями. Я зателефонував матері, щоб розпитати її про цей клуб. Вона відповіла, що вони просто жаліються одна одній на те, що рулони туалетного паперу випускають із дедалі більшими порожніми втулками. Це не зовсім те, що я сподівався почути!
Звісно, вони не лише обговорювали ціни на картонно-паперові вироби. Ці жінки допомогли одна одній пережити смерть двох учасниць клубу – тітоньок Рити і Рут, допомагали, коли хтось хворів на рак чи серцево-судинні захворювання, ділилися любов’ю і підтримкою з усіма, з ким сиділи за одним столом. Я безмежно радий, що в моєї матері багато років була така група підтримки. Після смерті батька ця підтримка стала ще важливішою.
Створення свого близького кола
Отримавши «копняка» від Пітера, я захотів почути більше порад про те, як повернути своє життя і свій бізнес на 180 градусів. Я вирішив зателефонувати Грегові Сілу, своєму колишньому керівникові з Deloitte. Хоча в Deloitte в Грега було прізвисько Молоток, я відчував, що зателефонувати і попросити його про допомогу буде цілком безпечно. Грег мав уявлення про мій бізнес і прихильно до мене ставився. Я знав, що він буде радий почути мене не менше, ніж я його.
Грег жив неподалік, у Сан-Франциско, і вже збирався виходити на пенсію. Він пробув моїм безпосереднім начальником усього кілька років. Але він був одним із моїх найпотужніших наставників за весь час роботи в Deloitte. Крім того, я з досвіду знав його звичку говорити прямо.
Коли Грег узяв слухавку, я випалив:
– Грегу, мені потрібна твоя допомога.
Я сильно хвилювався. Урешті-решт, мені не хотілося втратити його повагу, зізнавшись у своїх невдачах. Але ще більше я боявся того, що втрачу ентузіазм, якщо не викладу суть відразу.
– Як тобі відомо, я розвиваю FG, намагаюся зробити її навчальною і консалтинговою компанією світового рівня. По суті, це те саме, що ти збудував і чим керував у Deloitte, тільки в значно
