і годуватиму: борщем, м’ясом, холодцю наварю, вареників з масличком, сиром…
Панько (аж застогнав). Коли, коли ж це буде? Даваймо завтра, Лизько, сьогодні!.. Зараз!..
Лизя. А хто ж тобі заважа, дурненький? Проси папашу сьогодні, засилай сватів, а в неділю й до церкви…
Панько (устав, одхиливсь од Лизі). До церкви, кажеш… Не можна мені, бо я ще совєцький. Та й патлатих не люблю!
Лизя (напружилась, твердо сказала). А ти ж думав як? Я хочу, щоб нас повінчали… Я хочу, щоб ти був моїм, нашим, а не совєцьким…
Панькові згадалося:
– Ще як у повстанцях був, то волочив патлатих… Ех, і йтересно тоді було, да!.. Трощили ми буржуїв, як хотіли… Керенок було за поясом… (Зарипіли чобітки. Завихрився чубок над лобом.) Раз в одного попа ночували… От де сміху було, як на приставленії! Попаді наказали грамофона крутити, а попові гопака танцювати. Ха-ха-ха… Якби ти, Лизько, бачила, як він у рясі…
Лизя (на його морозом війнула). Не люблю я таких балачок!.. Перестань!
Панько (знітився). Йтересно було, да… А тепер голод, шамати хочеться, шамати… Хіба доведеться?.. А чорт йо’ бери! Все одно комнезами мене з Ради вигризуть.
Гиря (вернувсь. Бликнув на Панька, на Лизю, усмішку в уса сховав). А я чую – двері рипнули… Думав, що Лизя виходила.
Панько (картуза в руці закрутив). Доброго здоров’я, Гнате Архиповичу!
Гиря. Здоров, здоров, товаришу секретар! Яким вітром до нас?..
Панько. Та це скінчив діла у Раді та йшов додому… Дивлюсь – у вас ще світиться.
Гиря. Так-так… Ну, що там нового? Що чути?
Панько. А є новини, Гнате Архиповичу…
Гиря (поважно, спокійно). Ти б, дочко, дала Пантелеймонові Петровичу поїсти. Що там є у тебе?
Лизя. Трошки галушок зосталось.
Гиря. Галушки ж, либонь, холодні… Краще достань огірків, укриши сала абощо…
Лизя. Може, папашо, яєчню спрягти?
Гиря. Во-во. Хай чоловік по трудах своїх попоїсть. Знаю, яке те писарювання, та й ще під лихий такий час… Жалування, мабуть, не платять?..
Панько. Бомага з повіту прийшла: з усіх церков речі коштовні забрати: чаші, хрести золоті, обще – срібло, золото…
Гиря (уважно). Гм… Як це – чаші?.. Навіщо?
Панько. На голодних немовби. Так пишуть.
Гиря (по паузі). Гм… Приїдуть з повіту, комісія, чи як? П анько. Ні, тут… Як на обчеських зборах більш половини за це голоси подадуть, тоді вже комісію…
Гиря. Немовби виходить, що як народ скаже? Не силою?
Панько. Та воно так тільки пишуть, щоб комнезами перед повели… Оце Смик та Копистка по хатах і побігли…
Гиря. Ага… А збори коли?
Панько. Не буде.
Гиря. Як це… Адже ж пишеться?
Панько. Смик казав, навряд щоб біднота зібралась… Не дійдуть…
Гиря.
