відступу від правил для своїх пацієнток. Його хронічна нездатність розпізнати, що переважна більшість утримуваних у Дулінгу, самі є геніальними виробницями лайна, жінками, котрі витрачають своє життя на плекання лайна вартих вивертів, була майже зворушливою, хоча саме Дженіс Котс доводиться орудувати лопатою. Та ну-бо, дехто з цих жінок під сподом всього того лайна дійсно мав реальні підстави. Дженіс Котс не була ні тупою, ні безсердечною. Чимало жінок у Дулінгу, понад усе інше, – просто невдахи. Котс розуміла це. Нещасливе дитинство, жахливі чоловіки, нестерпні ситуації, душевні хвороби, ліковані наркотиками і алкоголем. Бувши його постачальницями, вони водночас були й жертвами лайна. Але хай там як, це не справа директорки усе те розсортовувати. Не можна дозволяти, щоб жалість завдавала шкоди її роботі. Їх утримують тут, отже, вона мусить ними опікуватися.
Це означало, що вона має розібратися з Доном Пітерзом, який зараз виступав перед нею, артист лайна вищої категорії, він якраз закінчував свою лайноісторію: чесний трудівник, несправедливо звинувачений.
Коли він уже поклав завершальні мазки, Дженіс сказала: – Не пхай мені оте профспілкове лайно, Пітерзе. Ще одна скарга, і ти вилетів. Маю одну утримувану, яка каже, що ти хапав її за груди, маю іншу, яка каже, що ти жмакав її зад, маю третю, яка каже, що ти пропонував їй півпачки «Ньюпортів»91, якщо вона в тебе відсмокче. Спілка хоче оголосити за тебе війну, це їхній вибір, але я не думаю, що вони на це підуть.
Оцупкуватий, мізерний офіцер сидів на її дивані зі схрещеними руками, широко розставивши ноги – ніби кошіль з його хаботтям – це те, що їй хотілося бачити. Пітерз віддмухнув бастер-бравнівський чубчик, що звисав йому на брови92. – Я й пальцем нікого ніколи не торкнувся, пані директорко.
– Нема сорому в тому, щоб самому звільнитися.
– Я не піду. І я нічого такого не робив, щоб мені соромитися! – побуряковіли його зазвичай бліді щоки.
– Приємно, мабуть. От у мене цілий список того, за що мені соромно. І передусім, підписання твоєї заяви на роботу стоїть десь на чолі того списку. Ти – як та шмаркля, якої я не можу скинути собі з пальця.
Губи Дона вигнулись у кривому усміху:
– Директорко, я розумію, що ви намагаєтеся мене розізлити. Нічого не вийде.
Він не був дурнем, це була ще та штучка. З цієї причини ніхто й не міг його досі приловити. Пітерз був доволі обачливим, щоб проробляти свої витівки, коли поряд нікого нема.
– Гадаю, навпаки. – Котс сиділа на краєчку свого столу, поклавши на коліна торбу. – Жодній з дівчат я не можу дорікнути за її спробу.
– Ви ж знаєте, вони брешуть. Вони – злочинниці.
– Сексуальне домагання – це також злочин. Ти маєш останнє попередження. – Котс зарилася в свою торбу, нашукуючи помаду для пошерхлих губ. – До речі, тільки півпачки? Чи ти ба, Доне. – Вона видобула серветки, запальничку, слоїк з пігулками, айфон, гаманець і нарешті те, що шукала. Ковпачок десь
«Newport» – найпопулярніші в США ментолові сигарети, які виробляють з 1957 року.
Buster Brown – чепурний хлопчик-штукар зі стрижкою типу «паж», герой коміксів і рекламний персонаж колись найбільшої в США взуттєвої компанії «Brown Shoe Company» (1875—2005.)
